1. Великий тлумачний словник сучасної мови

подержати

поде́ржати

-жу, -жиш, док., перех.

1》 Держати що-небудь у руках, роті, зубах і т. ін. якийсь час.

|| Притуливши руку, пальці і т. ін. до кого-, чого-небудь або поклавши їх на когось, щось, залишати в такому положенні якийсь час.

Подержати до хреста заст. — прийняти від купелі; охрестити.

2》 Підтримувати що-небудь якийсь час.

3》 Змушувати залишатися, перебувати де-небудь якийсь час.

|| Залишати десь, у кого-небудь якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подержати — поде́ржати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подержати — ПОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., кого, що. 1. Тримати, держати що-небудь у руках, роті, зубах і т. ін. якийсь час. Йон взяв у руку хрестик, подержав його, потер між пальцями (М. Коцюбинський); – Та випий, кумо, хоч стакан!.. Та хоч покуштуй, хоч у руках подерж!... Словник української мови у 20 томах
  3. подержати — ПОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Держати що-небудь у руках, роті, зубах і т. ін. якийсь час. Йон взяв у руку хрестик, подержав його, потер між пальцями (Коцюб., І, 1955, 270); — Та випий, кумо, хоч стакан!.. Та хоч покуштуй, хоч у руках подерж! (Н. Словник української мови в 11 томах
  4. подержати — Подержати, -жу, -жи́ш гл. 1) Подержать. Щось я маю їй сказати, за рученьку подержати. Мет. 76. 2) — до хреста. Крестить, воспринять отъ купели. Таки своїх байстрят з десяток у год подержить до хреста. Шевч. 464. Словник української мови Грінченка