подзвонитися
ПОДЗВОНИ́ТИСЯ, ниться, недок., безос.
◇ (1) Хай (бода́й) подзвони́лося!, розм. – побажання померти: хай подзвонять над тобою мертвим.
Що не по їх, зараз: “щоб і подзвонилось, щоб і закурилось!” (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подзвонитися — подзвони́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- подзвонитися — Подзвони́тися, -ниться гл. безл. щоб, бода́й подзвонилося! Пусть зазвонятъ (надъ тобой мертвымъ) — пожеланіе смерти. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось!» Г. Барв. 438. Словник української мови Грінченка