1. Словник української мови у 20 томах

подзвонювати

ПОДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок.

1. Дзвонити (у 1 знач.) не дуже сильно або час від часу.

В тихім ранковім повітрі подзвонює тронка... (О. Гончар);

Лихвар .. все приходив до кімнати під дахом великого будинку та все кликав, подзвонюючи монетами, Пашку перейти трохи нижче, до двох гарненьких .. кімнаток (Г. Хоткевич).

2. Дзвонити (у 2 знач.) час від часу.

Він сидів у сільраді та подзвонював телефоном у район (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подзвонювати — подзво́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подзвонювати — див. дзвеніти; дзвонити Словник синонімів Вусика
  3. подзвонювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Дзвонити (у 1 знач.) не дуже сильно або час від часу. 2》 Дзвонити (у 2 знач.) час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подзвонювати — ПОДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок. 1. Дзвонити (у 1 знач.) не дуже сильно або час від часу. В тихім ранковім повітрі подзвонює тронка… (Гончар, Тронка, 1963, 254); Лихвар.. Словник української мови в 11 томах
  5. подзвонювати — Подзво́нювати, -нюю, -єш гл. Звонить. Ми, Правдичі, усі з давнезних давен подзвонюєм у предківську одвагу. К. ЦН. 159. Словник української мови Грінченка