подорожанин
ПОДОРОЖА́НИН, а, ч.
Той, хто здійснює подорож, подорожує.
Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд .. А наші подорожани залюбки його слухали (Б. Грінченко);
Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Я. Качура);
* У порівн. Відбившись од села, вони [хати], мов подорожани, задумались над шляхом: куди б їм піти? (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подорожанин — подорожа́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- подорожанин — як ім. подорожній, суч. турист, р. подорожник, (партнер у дорозі) попутник, ок. подорожець; пор. МАНДРІВНИК. Словник синонімів Караванського
- подорожанин — -а, ч. Той, хто подорожує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подорожанин — МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Словник синонімів української мови
- подорожанин — ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд.. А наші подорожани залюбки його слухали (Гр., II, 1963, 248); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах