1. Словник української мови в 11 томах

подорожанин

ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто подорожує.

Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд.. А наші подорожани залюбки його слухали (Гр., II, 1963, 248);

Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Кач., Вибр., 1953, 404);

*У порівн. Відбившись од села, вони [хати], мов подорожани, задумались над шляхом: куди б їм піти? (Стельмах, І, 1962, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подорожанин — подорожа́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. подорожанин — як ім. подорожній, суч. турист, р. подорожник, (партнер у дорозі) попутник, ок. подорожець; пор. МАНДРІВНИК. Словник синонімів Караванського
  3. подорожанин — -а, ч. Той, хто подорожує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подорожанин — ПОДОРОЖА́НИН, а, ч. Той, хто здійснює подорож, подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд .. А наші подорожани залюбки його слухали (Б. Грінченко); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. подорожанин — МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Словник синонімів української мови