поемка
ПОЕ́МКА, и, ж.
Зменш. до пое́ма 2.
А дві мої поемки .. “з'їздили всю Польщу і Україну” і таки до мене вернулись в оригіналі, а друку так і не виділи [бачили] (Леся Українка);
// зневажл. Те саме, що пое́ма 2.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поемка — пое́мка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поемка — -и, ж. Зменш. до поема 2). || зневажл. Те саме, що поема 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поемка — ПОЕ́МКА, и, ж. Зменш. до пое́ма 2. А дві мої поемки.. «з’їздили всю Польщу і Україну» і таки до мене вернулись в оригіналі, а друку так і не виділи (Л. Укр., V, 1956, 75); // зневажл. Те саме, що пое́ма 2. Словник української мови в 11 томах
- поемка — Поема, -ми ж. Поэма. Шевч. 214. ум. пое́мка. Желех. Словник української мови Грінченка