поема
ПОЕ́МА, и, ж.
1. Жанр віршованого оповідного твору.
Поема – жанр, який розвивається на межі епосу і лірики, навіть драми, синтезуючи, вільно вбираючи в себе всі існуючі засоби й прийоми (з газ.).
2. Великий поетичний оповідний твір.
Поема [“Прометей” А. Малишка] відзначається чистотою мови, прозорою ясністю образів (з наук. літ.);
Ввечері Юра сидить над товстезним томом Пушкіна, розгорнутим на поемі “Полтава” (Ю. Смолич);
// Великий прозовий твір, що відзначається глибиною змісту і широким охопленням подій.
Не повторюватимемо відоме: як Пушкін дав Гоголю сюжет “Мертвых душ”. Він віддав усього-навсього анекдот, а Гоголь зробив з нього поему (О. Донченко);
* Образно. [Любов:] Любов може бути чудовою поемою, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття (Леся Українка);
* У порівн. Світ Здається викінченим, як поема Митця старого (М. Рильський).
3. перен. Що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву.
Навіть мовчки їхати цієї тихої ночі, .. розмовляти одними очима – це ж ціла поема (С. Васильченко);
Село Верба. На обрії – химерна Поема гір (М. Рильський).
4. Вільної форми музичний твір ліричного або програмного характеру.
Одним із провідних творів композитора [Ревуцького] є кантата-поема “Хустина” (на слова Т. Г. Шевченка) для хору, солістів, фортепіано і оркестру (з газ.);
* Образно. Море співало урочистій ночі свою могутню, величну, вічну поему (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- поема — пое́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поема — (гр. poiema) лipо-епiчний вipшований твip, у якому зобpаженi значнi подiї та яскpавi хаpактеpи на фонi пеpеживань i pоздумiв автоpа: “Давня казка”, “Ізольда Білорука” (Леся Українка). Словник стилістичних термінів
- поема — -и, ж. 1》 Жанр віршованого оповідного твору. 2》 Великий поетичний оповідний твір. || Великий прозовий твір, що відзначається глибиною змісту і широким охопленням подій. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поема — (гр. poiema — твір) — 1. Невелика інструментальна п’єса лірико-драматичного або лірико — розповідного характеру з вільною побудовою (напр., П. для скрипки та фортепіано З.Фібіха) 2. Великий одночастинний оркестровий програмовий твір (напр. Словник-довідник музичних термінів
- поема — вел. віршований літературний твір епічного або ліро-епічного характеру; різновиди: епічна п., дидактична (Наука римування Н. Буало), ірої-комічна, драматична й сатирична п. Універсальний словник-енциклопедія
- поема — Пое́ма, -ми; пое́ми, пое́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поема — ПОЕ́МА, и, ж. 1. Жанр віршованого оповідного твору. Поема — жанр, який розвивається на межі епосу і лірики, навіть драми, синтезуючи, вільно вбираючи в себе всі існуючі засоби й прийоми (Літ. Укр., 27.Х 1967, 3). 2. Великий поетичний оповідний твір. Словник української мови в 11 томах