поема

пое́ма

-и, ж.

1》 Жанр віршованого оповідного твору.

2》 Великий поетичний оповідний твір.

|| Великий прозовий твір, що відзначається глибиною змісту і широким охопленням подій.

3》 перен. Що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву.

4》 Вільної форми музичний твір ліричного або програмного характеру.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

поема — пое́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
поема — (гр. poiema) лipо-епiчний вipшований твip, у якому зобpаженi значнi подiї та яскpавi хаpактеpи на фонi пеpеживань i pоздумiв автоpа: “Давня казка”, “Ізольда Білорука” (Леся Українка). Словник стилістичних термінів
поема — (гр. poiema — твір) — 1. Невелика інструментальна п’єса лірико-драматичного або лірико — розповідного характеру з вільною побудовою (напр., П. для скрипки та фортепіано З.Фібіха) 2. Великий одночастинний оркестровий програмовий твір (напр. Словник-довідник музичних термінів
поема — ПОЕ́МА, и, ж. 1. Жанр віршованого оповідного твору. Поема – жанр, який розвивається на межі епосу і лірики, навіть драми, синтезуючи, вільно вбираючи в себе всі існуючі засоби й прийоми (з газ.). 2. Великий поетичний оповідний твір. Поема [“Прометей”... Словник української мови у 20 томах
поема — вел. віршований літературний твір епічного або ліро-епічного характеру; різновиди: епічна п., дидактична (Наука римування Н. Буало), ірої-комічна, драматична й сатирична п. Універсальний словник-енциклопедія
поема — Пое́ма, -ми; пое́ми, пое́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
поема — ПОЕ́МА, и, ж. 1. Жанр віршованого оповідного твору. Поема — жанр, який розвивається на межі епосу і лірики, навіть драми, синтезуючи, вільно вбираючи в себе всі існуючі засоби й прийоми (Літ. Укр., 27.Х 1967, 3). 2. Великий поетичний оповідний твір. Словник української мови в 11 томах