поетичний
ПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до поезії (у 1, 2 знач.); літературно-художній.
В своїй праці поетичній він [Т. Шевченко] мав на оці тільки людину та її щастя (П. Грабовський);
Надзвичайно цінним і важливим для довженкознавства є .. розповіді про мистецько-поетичні уподобання Довженка, його природну обдарованість, талановитість (із журн.);
В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (з наук. літ.);
// Власт. поезії (у 2, 3 знач.); віршовий.
В юного поета поетична мова вся була реальна, вся була здорова (П. Тичина);
В загальному складі емоційної лексики осібне місце займає .. лексика з емоцією певної небуденності, лексика стилістичної добірності – так звана поетична лексика (з наук. літ.).
2. Який свідчить про творче обдаровання, здібності, хист до поезії (у 1, 2 знач.).
Вони .. раділи, що у нас є такий талан – белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Леся Українка);
Роман Л. Первомайського “Дикий мед” – твір високої поетичної снаги (з наук. літ.).
3. Прикм. до пое́т 1.
А хіба ж творчість самобутніх талантів молодшого поетичного покоління, яке зросло після Вітчизняної війни, не заслуговує на добре .. слово (А. Малишко).
4. Пройнятий, просякнутий поезією (у 4 знач.).
З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній, і його пісня така ж поетична, як ті садки весняної доби (І. Нечуй-Левицький);
– Кімнати низенькі, старосвітські.., стелі дерев'яні аж почорніли, але в цілості оселя поетична (О. Кобилянська);
Мова українського народу багата й поетична, нею можна до тонкощів передати і високий пафос, і задушевну ліричність, і м'який гумор, і гостру сатиру (з газ.);
// Сповнений ліризму, краси, задушевності; піднесений.
Раїса перебирала в голові молитви; деякі з них здавались їй поетичними (М. Коцюбинський);
І думки Тимофія були поетичні, як завжди поетична мрія про чесне, краще життя (М. Стельмах).
5. Який має підвищену емоційність; чутливий, тонкий, вразливий.
Поетичному Александрові аж сльози стали в очах (І. Франко).
Значення в інших словниках
- поетичний — поети́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- поетичний — (твір) віршований, ліричний; (- мрію) високий, піднесений; (- душу) романтичний, чутливий, тонкий, вразливий Словник синонімів Караванського
- поетичний — -а, -е. 1》 Стос. до поезії (у 1, 2 знач.); літературно-художній. || Власт. поезії (у 2, 3 знач.); віршовий. 2》 Який свідчить про творче обдаровання, здібності, хист до поезії (у 1, 2 знач.). 3》 Прикм. до поет 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поетичний — поети́чний (від грец. ποιητικός – творчий, здатний творити) 1. Той, що належить до поезії, пройнятий поезією. 2. Той, що виражає або має творче обдарування. 3. Переносно – чудовий, витончений, піднесений. Словник іншомовних слів Мельничука
- поетичний — ЛІРИ́ЧНИЙ (у якому почуття, душевні переживання панують над розумом), ПОЕТИ́ЧНИЙ. Відкрита посмішка не говорила про войовничий настрій, а скоріше нагадувала парубка ліричної натури, що поспішав до своєї дівчини (І. Словник синонімів української мови
- поетичний — Поети́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поетичний — ПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до поезії (у 1, 2 знач.); літературно-художній. В своїй праці поетичній він [Т. Шевченко] мав на оці тільки людину та її щастя (Граб., III, 1960, 125); Надзвичайно цінним і важливим для довженкознавства є.. Словник української мови в 11 томах
- поетичний — Поетичний, -а, -е, поетичній, -я, -є Поэтическій. Слухало все, що живо, їх нових поетичніх творів. К. (Хата. XV). Поетичні сльози над Марусиною гарною і смутною долею. К. (Хата. XVIII). Поетичня мова. К. (Хата, XX). Талант поетичній. К. (О. 1862. III. 53. Словник української мови Грінченка