пожарище

ПОЖАРИ́ЩЕ, а, с.

Місце, де була пожежа; те, що лишилось після пожежі; згарище, попелище.

В холодну ніч самотній мандрівець в глухім бору знайшов старе кострище: при місяці білів холодний попілець, чорніло вколо нього пожарище (Леся Українка);

Серед київських пожарищ і руїн .. важко було розшукати знайомий будинок (С. Журахович);

* Образно. – Хіба довго можна так жити? Це ж не життя, а якесь пожарище (А. Шиян).

ПОЖА́РИЩЕ, а, с.

Збільш. до пожа́р; велика пожежа.

Довго воно [село] зеленіло, Поки люди з поля Пожарище не пустили Та не запалили Села того зеленого. Згоріло, зотліло (Т. Шевченко);

В очі йому вдарило сліпуче пожарище, нестерпне вогняне сяйво (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пожарище — (спалене щось пожежею) згарище, попелище, розм. димовище. Словник синонімів Полюги
пожарище — пожа́рище іменник середнього роду велика пожежа пожари́ще іменник середнього роду згарище Орфографічний словник української мови
пожарище — I пож`арище-а, с. Збільш. до пожар; велика пожежа. II пожар`ище-а, с. Місце, де була пожежа; те, що лишилось після пожежі. Великий тлумачний словник сучасної мови
пожарище — Пожежа, пожещисько, пожежище, згарисько, згарище, попелище, димовище Словник чужослів Павло Штепа
пожарище — ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Словник синонімів української мови
пожарище — Пожари́ще, -ща, -щу; -ри́ща, -ри́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пожарище — ПОЖА́РИЩЕ, а, с. Збільш. до пожа́р; велика пожежа. Довго воно [село] зеленіло, Поки люди з поля Пожарище не пустили Та не запалили Села того зеленого. Згоріло, зотліло (Шевч. Словник української мови в 11 томах
пожарище — Пожари́ще, -ща с. = пожарина. Полилися ріки крови, пожар погасили, а німчики пожарище й сиріт поділили. Шевч. 237. Словник української мови Грінченка