1. Словник синонімів української мови

пожарище

ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Тривожна пам'ять викресала перед очима далекі і страшні видіння незабутніх згарищ та руїн (Н. Рибак); Нема села, лиш пожарище Скрипить зубами чорними в полях (М. Стельмах); Руїни самі... Та шпаківні усюди — сліди наших мирних колишніх осель... Та на попелищах вітрів карусель... (І. Нехода); Деякі будови.. розруйновані до підмурівку і лежать звалищем, де-не-де чорніють пожарини (Леся Українка); Із погару звела (Україна) будови в тучі І підняла міста свої могучі (Л. Забашта); Кіз і ялових овець пасли у вигорілих лісах ("згарах") (збірник "Гуцульщина"); Пасіка під зиму згорить, ..а з весною бойко вже безпечно корчує пеньки і сіє на спаленищу своє збіжжя (І. Франко); Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо. Мабуть, погоріли й мої хати (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожарище — (спалене щось пожежею) згарище, попелище, розм. димовище. Словник синонімів Полюги
  2. пожарище — пожа́рище іменник середнього роду велика пожежа пожари́ще іменник середнього роду згарище Орфографічний словник української мови
  3. пожарище — I пож`арище-а, с. Збільш. до пожар; велика пожежа. II пожар`ище-а, с. Місце, де була пожежа; те, що лишилось після пожежі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пожарище — Пожежа, пожещисько, пожежище, згарисько, згарище, попелище, димовище Словник чужослів Павло Штепа
  5. пожарище — ПОЖАРИ́ЩЕ, а, с. Місце, де була пожежа; те, що лишилось після пожежі; згарище, попелище. В холодну ніч самотній мандрівець в глухім бору знайшов старе кострище: при місяці білів холодний попілець, чорніло вколо нього пожарище (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. пожарище — Пожари́ще, -ща, -щу; -ри́ща, -ри́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пожарище — ПОЖА́РИЩЕ, а, с. Збільш. до пожа́р; велика пожежа. Довго воно [село] зеленіло, Поки люди з поля Пожарище не пустили Та не запалили Села того зеленого. Згоріло, зотліло (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. пожарище — Пожари́ще, -ща с. = пожарина. Полилися ріки крови, пожар погасили, а німчики пожарище й сиріт поділили. Шевч. 237. Словник української мови Грінченка