поживок
ПОЖИ́ВОК, вку, ч., розм.
Те саме, що пожи́ва.
– Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (І. Нечуй-Левицький);
– Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Леся Українка);
Вважав [Іван Федоров] своїм життєвим покликанням освічувати народ: – Я мушу, – говорив він, – по світу розсіювати і всім роздавати духовний цей поживок (з наук. літ.).
◇ (1) На пожи́вок – для їжі, споживання.
– Нащо вам, мамо, ключі? Я буду видавати харч до пекарні на поживок для всіх! (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поживок — пожи́вок іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- поживок — див. вигода; їда Словник синонімів Вусика
- поживок — -вку, ч., розм. Те саме, що пожива. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поживок — на пожи́вок. Для їжі, споживання. — Нащо вам, мамо, ключі? Я буду видавати харч до пекарні на поживок для всіх! (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
- поживок — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст. Словник синонімів української мови
- поживок — ПОЖИ́ВОК, вку, ч., розм. Те саме, що пожи́ва. — Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (Н.-Лев., IV, 1956, 279); — Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- поживок — Поживок, -вку м. = поживність. Щось мало поживку з сієї мухи. Левиц. І. 147. Словник української мови Грінченка