1. Фразеологічний словник української мови

поживок

на пожи́вок. Для їжі, споживання. — Нащо вам, мамо, ключі? Я буду видавати харч до пекарні на поживок для всіх! (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поживок — пожи́вок іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поживок — див. вигода; їда Словник синонімів Вусика
  3. поживок — -вку, ч., розм. Те саме, що пожива. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поживок — ПОЖИ́ВОК, вку, ч., розм. Те саме, що пожи́ва. – Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (І. Нечуй-Левицький); – Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. поживок — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст. Словник синонімів української мови
  6. поживок — ПОЖИ́ВОК, вку, ч., розм. Те саме, що пожи́ва. — Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (Н.-Лев., IV, 1956, 279); — Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. поживок — Поживок, -вку м. = поживність. Щось мало поживку з сієї мухи. Левиц. І. 147. Словник української мови Грінченка