пожинати

пожина́ти / пожа́ти ла́ври. Користуватися наслідками успіхів, досягнень і т. ін. Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (С. Васильченко); Кров залила професорове обличчя. Здогадався: операція на випадок успіху — відкриття в науці. Городенко не хоче пожинати лаври сама (Л. Дмитерко); Завдяки збігові обставин Коротун уперше пожав чужі лаври (З газети).

пожина́ти / пожа́ти плоди́ чого. Користуватися наслідками праці, діяльності і т. ін. Микола часто запізнювався, іноді не відвідував занять, прийшла пора екзаменів — пожинай плоди (З усн. мови). пожина́ти плоди́ пе́ршості. Козакова розбирали піхотинські ревнощі .. А танкісти, пожинаючи десь поблизу плоди першості, стрімко йдучи вперед, залишали.. свіжі сліди своєї роботи (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пожинати — пожина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
пожинати — Жати, вижинати; (плоди) збирати, тішитися <�користуватися> з чого. Словник синонімів Караванського
пожинати — -аю, -аєш, недок., пожати, -жну, -жнеш, док., перех. 1》 Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. 2》 перен. Одержувати що-небудь унаслідок зробленого, здійсненого; користуватися наслідками зробленого, здійсненого. Великий тлумачний словник сучасної мови
пожинати — ПОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., що. 1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
пожинати — I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст. Словник синонімів української мови
пожинати — ПОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. 1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (Гонч., Вибр., 1959, 209). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
пожинати — Пожина́ти, -на́ю, -єш сов. в. пожати, -жну, -жнеш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Взяли мене да й пожали, у снопики пов'язали. Чуб. V. 538. Словник української мови Грінченка