пожинати
ПОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех.
1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати.
Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (Гонч., Вибр., 1959, 209).
2. перен. Одержувати що-небудь унаслідок зробленого, здійсненого; користуватися наслідками зробленого, здійсненого.
[Юда:] Що він посіяв, те й пожав! Сам винен! (Л. Укр., III, 1952, 141).
◊ Пожина́ти ла́ври див. лавр;
Пожина́ти плоди́ чого — одержувати те, що є наслідком праці, діяльності; користуватися чим-небудь одержаним, досягнутим у праці і т. ін.
Роки вирішальних успіхів соціалістичного будівництва, коли радянський народ уже міг пожинати плоди своїх зусиль, стали новим етапом у творчому розвитку Максима Рильського (Криж., М. Рильський, 1960, 63).
3. тільки док. Жати якийсь час.
Саме жали ячмінь, а він уже перестиг — сиплеться, тільки й можна по росі ранками жати, отож пожали [мати з сином], поки можна було, та й вернулися із степу зарані перед обідом (Головко, II, 1957, 422).
4. тільки док. Вижати, зжати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
Чи я в полі не пшениця була..? Взяли мене да й пожали, У снопики пов’язали (Чуб., V, 1874, 438);
Де був єчменець [ячмінець], овесець високо, — давно пожали (Хотк., II, 1966, 267).
Значення в інших словниках
- пожинати — пожина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пожинати — Жати, вижинати; (плоди) збирати, тішитися <�користуватися> з чого. Словник синонімів Караванського
- пожинати — -аю, -аєш, недок., пожати, -жну, -жнеш, док., перех. 1》 Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. 2》 перен. Одержувати що-небудь унаслідок зробленого, здійсненого; користуватися наслідками зробленого, здійсненого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожинати — ПОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., що. 1. Зрізати під корінь стебла хлібних злаків серпом або жниварською машиною; жати. Не ти [враже] пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- пожинати — пожина́ти / пожа́ти ла́ври. Користуватися наслідками успіхів, досягнень і т. ін. Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (С. Васильченко); Кров залила професорове обличчя. Здогадався: операція на випадок успіху — відкриття в науці. Фразеологічний словник української мови
- пожинати — I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст. Словник синонімів української мови
- пожинати — Пожина́ти, -на́ю, -єш сов. в. пожати, -жну, -жнеш, гл. Пожинать, пожать. Хто сіяв зло, той пожинав скорботу. К. Іов. 10. Взяли мене да й пожали, у снопики пов'язали. Чуб. V. 538. Словник української мови Грінченка