пожований
ПОЖО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до пожува́ти 1.
Піднявши [шнур], скидає [Хайалі] стару наживу, об'їдену здебільша, пожовану (Остап Вишня).
2. у знач. прикм. Те саме, що жо́ваний 2.
Конверт заклеїли пожованим хлібом (П. Панч).
3. у знач. прикм., розм. Дуже пом'ятий.
– Поки ви ходили в непрасованих, якихось пожованих штанях і старому светрі, .. мені здавалося, що я не думаю про вас (П. Загребельний).
4. у знач. прикм., перен., розм. Те саме, що заяло́жений 2.
Заволодівши її очима, твердо сказав [Саїд]: – Ми не можемо далі зустрічатися, щоб у банальних, пожованих балачках марнувати час, Любов Прохорівно! (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожований — пожо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пожований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пожувати 1). 2》 у знач. прикм. Те саме, що жований 2). 3》 у знач. прикм., розм. Дуже пом'ятий. 4》 у знач. прикм., перен., розм. Те саме, що заяложений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожований — ПОЖО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пожува́ти 1. Піднявши [шнур], скидає [Хайалі] стару наживу, об’їдену здебільша, пожовану (Вишня, І, 1956, 185). 2. у знач. прикм. Те саме, що жо́ваний... Словник української мови в 11 томах