1. Словник української мови у 20 томах

позавершувати

ПОЗАВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, док.

1. що. Закінчити складати стріху, копицю, стіг тощо (про все або багато чого-небудь); подовершувати.

На полі вже позавершували копиці.

2. що, з інфін. і без дод. Закінчити виконання чого-небудь (про все або багато чого-небудь); позакінчувати.

Під кінець року позавершували всі роботи.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позавершувати — позаве́ршувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позавершувати — Позаве́ршувати, -шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. позавершувати — Позаве́ршувати, -шую, -єш гл. Закончить крыши, кладку стоговъ и пр. Словник української мови Грінченка