1. Словник української мови у 20 томах

позавидувати

ПОЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш, док., кому, на що і без дод., розм.

Відчути заздрість; позаздрити.

А лихий ворог позавидував йому [Чіпці], одняв землю (Панас Мирний);

– Який у вас, паніматко, рай!.. мені здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок (І. Нечуй-Левицький);

Хай хтось навіть в золотій кам'яниці, як жар-птиця, сидить, а він [Тимофій] і на це не позавидує (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позавидувати — позави́дувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позавидувати — -ую, -уєш. Док. до завидувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позавидувати — ПОЗАВИ́ДУВАТИ, ую, уєш. Док. до зави́дувати. А лихий ворог позавидував йому [Чіпці], одняв землю (Мирний, І, 1949, 251); — Який у вас, паніматко, рай!.. мені здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. позавидувати — Позавидувати, -дую, -єш гл. Позавидовать. Всі вибігають проти тебе, щоб хоть подивитись на тебе та позавидувати на твою красу. Кв. Словник української мови Грінченка