позав'язувати

ПОЗАВ'Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., що.

1. Закріпити вузлом, петлею, бантом і т. ін., зав'язати (все або багато чого-небудь).

Назад руки позав'язували [новобранцям] (П. Чубинський);

Ловили [пастушки] сорочками, позав'язувавши рукава, пічкуриків, били .. жаб (Ю. Яновський);

Позав'язувати шнурки на черевиках;

// Упакувавши, ув'язавши в що-небудь усе або багато чогось, скріпити, стягти кінці вузлом.

Побігла Лисичка в корчі, зараз до горщика, попоїла добре меду, закусила паляницею, все чистенько позав'язувала, пооблизувалася та й іде до Вовчика (І. Франко);

// Надіти, пов'язати всім або багатьом хустки, пов'язки і т. ін.

Їм позав'язували очі білими хусточками (І. Нечуй-Левицький).

2. перен., розм., рідко. Закласти, заснувати (гуртки, товариства і т. ін.).

В Галичині і на Уграх він позав'язував кружки [гуртки] (І. Франко).

3. Дати зародки, утворити зав'язь (плодів, насіння).

4. з чим і з інфін., перен., розм. Про всіх або багатьох – покінчити з чим-небудь (перев. поганим, недобрим).

Хлопці позав'язували пити й бешкетувати.

◇ (1) Позав'я́зувати роти́ кому – те саме, що Зав'яза́ти язи́к (язика́, ро́та і т. ін.) (усім або багатьом) (див. зав'я́зувати).

Чи правду Гапка казала, чи видумувала, – ніхто не скаже. Людям, а надто горничним, ротів не позав'язуєш! (Панас Мирний);

(2) Позав'я́зувати язики́ – припинити розмови, плітки про кого-, що-небудь.

Орися врятувала чоловіка, а злі люди позав'язували язики (з казки).