позамикати
ПОЗАМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗАМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док.
1. що. Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все або багато чого-небудь.
Позамикав хазяїн замки, дав їм [наймитам] кожному по полтинику і сказав, щоб ішли собі гулять, куди хто хоче (Г. Квітка-Основ'яненко);
Терентій Корнійович позамикав шухляди, погасив електрику (О. Гуреїв).
2. кого, що. Зачинити в приміщенні, замкнувши всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
[Монтаньяр:] Не вільно розмовляти, громадяни! Вже спати час. Позамикаю всіх (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позамикати — позамика́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- позамикати — -аю, -аєш і рідко позамикувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все чи багато чого-небудь. 2》 Зачинити в приміщенні, замкнувши всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позамикати — ПОЗАМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗАМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
- позамикати — Позамика́ти, -ка́ю, -єш гл. 1) Запереть (во множествѣ). Позамикали і церкву, і цвинтарь, і зійшли на кладвище. Кв. Як у церквах та в коморах замки замикаються, так щоб нашим ворогам зуби і губи позамикало. Драг. 38. 2) Заключить, запереть (многихъ). Словник української мови Грінченка