позамічати
ПОЗАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.
1. Беручи до уваги, закріпити в свідомості, запам'ятати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
– Скажіть, мені, паничі, – ви люди вчені, – як то можна розумом збагнуть так багацько наук? І все те позамічати напам'ять (І. Нечуй-Левицький).
2. Сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на все або багато чого-небудь, усіх або багатьох, виділити їх з-поміж оточення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позамічати — позаміча́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- позамічати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Замітити все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позамічати — ПОЗАМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Замітити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. — Скажіть, мені, паничі, — ви люди вчені, — як то можна розумом збагнуть так багацько наук? І все те позамічати напам’ять (Н.-Лев., І, 1956, 359). Словник української мови в 11 томах
- позамічати — Позаміча́ти, -ча́ю, -єш гл. Замѣтить, примѣтить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка