1. Словник української мови у 20 томах

позаочний

ПОЗА́О́ЧНИЙ, а, е.

Який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочний.

Позаочні розмови про начальника.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позаочний — поза́о́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. позаочний — ПОЗА́О́ЧНИЙ, а, е. Який відбувається за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочний. Словник української мови в 11 томах