позапираний
ПОЗАПИ́РАНИЙ¹, а, е, розм.
Дієпр. пас. до позапира́ти¹.
Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (І. Франко);
// позапи́рано, безос. пред.
[Павло:] Хіба не можна хапнуть [цукор] ? [Горпина:] Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано (М. Кропивницький);
– Нічого ані купити, ані тобі продати – хіба з-під поли, .. Все позамикано, позапирано (В. Еллан-Блакитний).
ПОЗАПИ́РАНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до позапира́ти².
Позапирані сорочки.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позапираний — позапи́раний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- позапираний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до позапирати I. || позапирано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позапираний — ПОЗАПИ́РАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позапира́ти¹. Ані звуку, ані голосу, ані сліду живої людини, тілько замкнені двері, позапирані і фіранками позаслонювані вікна манять до себе (Фр., VII, 1951, 126); // позапи́рано, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах