1. Словник української мови у 20 томах

позеленіти

ПОЗЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш.

1. тільки 3 ос. Док. до зелені́ти 1.

Його очі позеленіли й засвітилися (О. Кобилянська);

Зібрані бульби слід на 10 днів розстелити під навісами з тим, щоб бульби позеленіли, від цього підвищуються їх насінні якості (з наук. літ.);

Під ним [місточком] ще не висохли весняні калюжі – аж зацвіли, позеленіли (Панас Мирний);

Солом'яний дах позеленів від їдкого моху (О. Копиленко).

2. розм. Док. до зелені́ти 3; змінитися на обличчі.

– Потім наш хутір спалили... матір теж... Як приїхав на пожарище батько, позеленів, заскреготав зубами і знову кудись-то майнув (М. Старицький);

Геть позеленіли [діти] вже, пообпухали, їсти, мабуть, дуже хочуть (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позеленіти — позелені́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позеленіти — -ію, -ієш. 1》 тільки 3 ос. Док. до зеленіти 1). 2》 розм. Док. до зеленіти 3). Змінитися на обличчі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позеленіти — ПОЗЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш. 1. тільки 3 ос. Док. до зелені́ти 1. Його очі позеленіли й засвітилися (Коб., II, 1956, 148); Зібрані бульби слід на 10 днів розстелити під навісами з тим, щоб бульби позеленіли... Словник української мови в 11 томах
  4. позеленіти — Позелені́ти, -ні́ю, -єш гл. Позеленѣть. Словник української мови Грінченка