позеленіти
ПОЗЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш.
1. тільки 3 ос. Док. до зелені́ти 1.
Його очі позеленіли й засвітилися (Коб., II, 1956, 148);
Зібрані бульби слід на 10 днів розстелити під навісами з тим, щоб бульби позеленіли, від цього підвищуються їх насінні якості (Хлібороб Укр., 3, 1966, 23);
Під ним [місточком] ще не висохли весняні калюжі — аж зацвіли, позеленіли (Мирний, І, 1949, 126);
Солом’яний дах позеленів від їдкого моху (Коп., Вибр., 1948, 205).
◊ В оча́х позелені́ло див. о́ко¹.
2. розм. Док. до зелені́ти 3. Змінитися на обличчі.
— Потім наш хутір спалили… матір теж… Як приїхав на пожарище батько, позеленів, заскреготав зубами і знову кудись-то майнув (Стар., Облога.., 1961, 18);
Геть позеленіли [діти] вже, пообпухали, їсти, мабуть, дуже хочуть (Мик., II, 1957, 316).
Значення в інших словниках
- позеленіти — позелені́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позеленіти — -ію, -ієш. 1》 тільки 3 ос. Док. до зеленіти 1). 2》 розм. Док. до зеленіти 3). Змінитися на обличчі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позеленіти — ПОЗЕЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш. 1. тільки 3 ос. Док. до зелені́ти 1. Його очі позеленіли й засвітилися (О. Кобилянська); Зібрані бульби слід на 10 днів розстелити під навісами з тим, щоб бульби позеленіли, від цього підвищуються їх насінні якості (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- позеленіти — Позелені́ти, -ні́ю, -єш гл. Позеленѣть. Словник української мови Грінченка