1. Словник української мови у 20 томах

позирнути

ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до позира́ти 1.

Гафійка позирнула на батька прихильним оком (М. Коцюбинський);

Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (І. Франко);

Лука позирнув нахмурений (А. Головко);

Я вже не раз бачив, як вони, оті дельфіни, гралися в морі, переплигували з хвилі на хвилю, ніби спиналися навшпиньки, щоб позирнути, що воно робиться на березі (Ю. Збанацький);

Парубок позирнув по крамниці, де б сісти, побачив ослона, сів (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позирнути — позирну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позирнути — -ну, -неш, док. Однокр. до позирати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позирнути — ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позира́ти 1. Гафійка позирнула на батька прихильним оком (Коцюб., II, 1955, 50); Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (Фр. Словник української мови в 11 томах
  4. позирнути — Позира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. позирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Смотрѣть, посмотрѣть, глянуть. Да полядаю, да позираю да на ту чорну хмару. Мет. 85. Позирнувши на них гнівно, рече чоловікові. Єв. Мр. ІІІ. 5. Словник української мови Грінченка