позирнути
ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позира́ти 1.
Гафійка позирнула на батька прихильним оком (Коцюб., II, 1955, 50);
Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (Фр., І, 1955, 247);
Лука позирнув нахмурений (Головко, І, 1957, 296);
Я вже не раз бачив, як вони, оті дельфіни, гралися в морі, переплигували з хвилі на хвилю, ніби спиналися навшпиньки, щоб позирнути, що воно робиться на березі (Збан., Мор. чайка, 1959, 105);
Парубок позирнув по крамниці, де б сісти, побачив ослона, сів (Гр., І, 1963, 441).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позирнути — позирну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позирнути — -ну, -неш, док. Однокр. до позирати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- позирнути — ПОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до позира́ти 1. Гафійка позирнула на батька прихильним оком (М. Коцюбинський); Вуйко позирнув до торби і вийняв нещасливий оловець [олівець] (І. Франко); Лука позирнув нахмурений (А. Словник української мови у 20 томах
- позирнути — Позира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. позирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Смотрѣть, посмотрѣть, глянуть. Да полядаю, да позираю да на ту чорну хмару. Мет. 85. Позирнувши на них гнівно, рече чоловікові. Єв. Мр. ІІІ. 5. Словник української мови Грінченка