позіхоти
ПОЗІХО́ТИ, о́т, мн. (одн. позіхо́та, и, ж.), розм.
Те саме, що по́зіхи.
Стрепенулась бурса; де ті й позіхоти поділися – аж очі засіяли: запахло роботою (С. Васильченко);
Став [Змій] на ганку позіхати – Аж гуде на вітах лист І здригається поміст. Розігнавши позіхоту, Змій загадує роботу (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позіхоти — -от, мн. (одн. позіхота, -и, ж.), розм. Те саме, що позіхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позіхоти — ПОЗІХО́ТИ, о́т, мн. (одн. позіхо́та, и, ж.), розм. Те саме, що по́зіхи. Стрепенулась бурса; де ті й позіхоти поділися — аж очі засіяли: запахло роботою (Вас., І, 1959, 234); Став [Змій] на ганку позіхати — Аж гуде на вітах лист І здригається поміст. Словник української мови в 11 томах