пойматися

ПОЙМА́ТИСЯ і розм. ПОНІМА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПОЙНЯ́ТИСЯ і розм. ПОНЯ́ТИСЯ, пойме́ться, док.

1. Покриватися (водою); перетворюватися на воду (про сніг, лід).

– Бачиш, – обізвалась вона, – як той сніг водою понявся? (М. Коцюбинський);

* У порівн. Не пам'ятаю вже – чи влітку це було, Чи взимку, восени, чи, може, і весною; П'ятнадцять років лиш відтоді перейшло, А от забулося, мов понялось водою (М. Рильський).

2. Укриватися чим-небудь по всій поверхні.

Надезя перестала читати й витріщала на маму очі; в неї очі пойнялись слізьми (І. Нечуй-Левицький);

Бур'яном понімається земля родюча (Марко Вовчок);

Вночі земля дубіла від морозу, поймалась тонким, блискучим, мов скло, льодком (В. Козаченко);

Дейнека скоса глянув на історика і помітив, як його рожеве обличчя пойнялося темно-бузковою барвою (С. Добровольський);

Кошлата смушева шапка, кожух, валянці – все геть пойнялося сріблястою памороззю (Яків Баш);

А ще й не стара [мати]: чорне волосся, що я так любив малим розпускать, де-не-де тільки сивою павутиною понялось (Д. Мордовець).

3. Охоплюватися чим-небудь.

Раптом небо понялось вогнем (М. Коцюбинський);

Полум'ям скрізь, по високих місцях, пойнялись суходоли (М. Зеров);

Завмирає на зиму Мавка, поймається вогнем господарство Килини (з наук. літ.);

// Закриватися, заволікатися (імлою, туманом і т. ін.).

Замовк величний бір, .. В вечірню млу понявсь його сумний убір (М. Старицький);

Гордій Отава бачив увесь Київ так, неначе піднімала його дивна сила над містом, але все поймалося для нього сірою імлою (П. Загребельний);

* Образно. Все давно пойнялося туманами спогадів: і та зима під час війни.., і ті довгі роки в дитбудинку (В. Собко).

4. перен. Сповнюватися, перейматися яким-небудь почуттям, якоюсь думкою і т. ін.

Очі Андрія спалахнули обуренням, далі пойнялися глибоким жалем (С. Васильченко);

Його бліде, стомлене нічною роботою обличчя поймалося турботою (І. Микитенко);

У Ремо майнула думка: “Він таки дійсно вірить, що я приїхав за ним, що я таки дійсно фанатично пойнявся мусульманством” (Олесь Досвітній).

5. тільки док., заст. Одружитися.

– Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! (Марко Вовчок);

[Христя (до Олени):] Ми вже кохаємось собі давно-давно! А як ми собі поняли́ся – так аж чудно! (М. Кропивницький);

Старша [сестра] рік тому назад була понялася з одним чиновником, та він скоро захирів і швидко після весілля вмер (А. Кримський);

// Зійтися, з'єднатися.

Я з п'яницею, з ледащицею, жити не поймуся (П. Чубинський).