пойматися

ПОЙМА́ТИСЯ і розм. ПОНІМА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПОЙНЯ́ТИСЯ і розм. ПОНЯ́ТИСЯ, пойме́ться, док.

1. Покриватися (водою); перетворюватися на воду (про сніг, лід).

— Бачиш, — обізвалась вона, — як той сніг водою понявся? (Коцюб., І, 1955, 141);

*У порівн. Не пам’ятаю вже — чи влітку це було, Чи взимку, восени, чи, може, і весною; П’ятнадцять років лиш відтоді перейшло, А от забулося, мов понялось водою (Рильський, Зим. записи, 1964, 35);

// Укриватися чим-небудь по всій поверхні.

Вночі земля дубіла від морозу, поймалась тонким, блискучим, мов скло, льодком (Коз., Серце матері, 1947, 163);

Бур’яном понімається земля родюча (Вовчок, І, 1955, 169);

Надезя перестала читати й витріщала на маму очі; в неї очі пойнялись слізьми (Н.-Лев., III, 1956, 164);

Дейнека скоса глянув на історика і помітив, як його рожеве обличчя пойнялося темно-бузковою барвою (Добр., Ол. солдатики, 1961, 75);

Кошлата смушева шапка, кожух, валянці — все геть пойнялося сріблястою памороззю (Баш, Вибр., 1948, 208);

А ще й не стара [мати]: чорне волосся, що я так любив малим розпускать, де-не-де тільки сивою павутиною понялось (Морд., І, 1958, 572).

2. Охоплюватися чим-небудь.

Завмирає на зиму Мавка, поймається вогнем господарство Килини (Укр. літ., 9, 1957, 272);

Полум’ям скрізь, по високих місцях, пойнялись суходоли (Зеров, Вибр., 1966, 318);

Раптом небо понялось вогнем (Коцюб., І, 1955, 316);

// Закриватися, заволікатися (імлою, туманом і т. ін.).

Гордій Отава бачив увесь Київ так, неначе піднімала його дивна сила над містом, але все поймалося для нього сірою імлою (Загреб., Диво, 1968, 89);

Замовк величний бір,.. В вечірню млу понявсь його сумний убір (Стар., Поет. тв., 1958, 186);

*Образно. Все давно пойнялося туманами спогадів: і та зима під час війни.., і ті довгі роки в дитбудинку (Собко, Матв. затока, 1962, 6).

3. перен. Сповнюватися, перейматися яким-небудь почуттям, якоюсь думкою і т. ін.

Його бліде, стомлене нічною роботою обличчя поймалося турботою (Мик., II, 1957, 507);

Очі Андрія спалахнули обуренням, далі пойнялися глибоким жалем (Вас., II, 1959, 113);

У Ремо майнула думка: «Він таки дійсно вірить, що я приїхав за ним, що я таки дійсно фанатично пойнявся мусульманством» (Досв., Гюлле, 1961, 119).

4. тільки док., заст. Зійтися, з’єднатися.

Я з п’яницею, з ледащицею, жити не поймуся (Чуб., V, 1874, 590);

// Одружитися.

— Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! (Вовчок, І, 1955, 24);

[Xристя (до Олени):] Ми вже кохаємось собі давно-давно! А як ми собі поняли́ся — так аж чудно! (Кроп., I, 1958, 449);

Старша [сестра] рік тому назад була понялася з одним чиновником, та він скоро захирів і швидко після весілля вмер (Крим., Вибр., 1965, 334).