показувати

ПОКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док.

1. кому, кому що. Давати змогу бачити, розглядати, роздивлятися кого-, що-небудь.

– Мабуть, той хазяїн дуже любив овесець та сам його їв, а нам [коням] тільки показував (І. Нечуй-Левицький);

– Показуй, що ти купила? (М. Коцюбинський);

Він показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання (М. Рильський);

// Виявляти перед кимсь своє вміння робити що-небудь.

А потім вірші почали [діти] читати – Наввипередки: кожному і кожній Хотілось показать своє мистецтво (М. Рильський);

// Демонструвати кінофільм, давати спектакль і т. ін.

Москвичі показали київській публіці низку вистав (з газ.).

2. що. Домагатися певних результатів (у змаганнях, спорті і т. ін.).

Показувати найбільшу швидкість;

Показати найкращий час.

3. з ким – чим, над ким – чим. Витворяти, виробляти з кимсь, чимсь що-небудь.

[Егіст (впівголоса):] Троянська вдача зухвала зроду. Кажуть, Андромаха таке показує над чоловіком, що дивно, як він терпить (Леся Українка);

Знайшла [баба] довгий вузький камінь, – і що вже вона з ним не показувала: і квітками квітчала і слова найласкавіші промовляла (Г. Хоткевич).

4. що. Знайомити з чим-небудь, даючи пояснення.

– Показуйте мені перше всього вашу бібліотеку.., – наказує він мені (Панас Мирний);

– Та ще, послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе. Я все тобі там покажу (І. Котляревський);

Після обіду Мар'яна показала йому всі закутки лісу (М. Стельмах);

// Робити, виконувати що-небудь з метою навчити когось; наочно навчати.

Зостався Чіпка в Бородая. Хазяїн коло його спершу миром та ласкою, показує й розказує – як і що, й коли робити... (Панас Мирний);

Виїжджаючи з двору, він звелів Одарці поприбирати з стола і показати Василині, як ходити коло самовара й де ховати посуд (І. Нечуй-Левицький);

Розповідали, що він [професор] показував теслі, як тримати сокиру, а маляреві – пензель (Ю. Яновський);

Ніби просте діло [засівати ниву], а проте спершу не давалось, поки дядьки-сусіди, пересміявшись, не підійшли та не показали кавалеристові, як треба ставати та як руку тримати, щоб зерно рівно лягало по ниві (О. Гончар).

5. кому що і без дод., заст. Давати вказівки, вказувати.

Колись будем І по-своєму глаголать [говорити], Як німець покаже (Т. Шевченко).

6. кому що і без дод. Переконувати кого-небудь у чомусь на прикладах; доводити щось.

– Вже я й об'єктив здіймав, і апарат розбирав, показував, що він не стріляє, як запевняли баби, – ніщо не помогло (М. Коцюбинський);

– Пригадайте собі, панове, байку про селянина, що, вмираючи, на пучку прутиків показав синам, яку силу має єдність (М. Коцюбинський).

7. кому що. Давати для перегляду, ознайомлення, перевірки, оцінки і т. ін.

Деякі переклади (італійські, мадярські, німецькі, норвезькі, іспанські, польські) показував мені Р. Сембратович (М. Коцюбинський);

// Пред'являти які-небудь документи.

– Документи. – Уже ж раз показували. – Зайві розмови. Давайте на стіл документи (Григорій Тютюнник);

Повз гірлянди зелені .. проходили купками й поодинці в довгих свитках, кожушках, куртках делегати.., на мить затримуючись біля дверей, щоб показати мандати (Олесь Досвітній).

8. кого. Знайомити кого-небудь з кимсь.

Стара всіх нас показує: се Ганна, а се Варка, а се Домаха... (Марко Вовчок);

– Перекажи привіт своїй молодиці, – гукнув Чіпаріу. – Як будемо вертати, ми сподіваємося, що ти її нам покажеш? (Ю. Смолич).

9. кого, кому. Давати змогу зробити медичний огляд.

– Вони, як могли, лікували його, прикладали до рани різні трави, коли ж побачили, що людина загибає – зважились показати мені (Д. Бедзик).

10. кого, що. Робити видним кого-, що- небудь, відкриваючи, освітлюючи і т. ін.

Солоха якось скривилася і показала два ряди своїх білих зубів (Панас Мирний);

// Являти кого-, що-небудь.

А як умру, .. положи [Україно] Свого ти сина в домовину, І хоть єдиную сльозину В очах безсмертних покажи (Т. Шевченко);

[Антистрофа:] В гаю святому у ніч Артемідину Жертву таємну приносили ми, Там показала нам в сяєві срібному Сюю дівчину богиня сама (Леся Українка).

11. тільки недок., без дод. і рідко що. Мати такий зовнішній вигляд, ознаки або прикмети, які свідчать про щось або передвіщають що-небудь.

Як його не радіти, коли світ зразу покращав: і сонце веселіше засяло, і пахощі з садків покотились хвилями, і озимина нічогенько показує на сей рік (М. Коцюбинський);

– Ну, як мої нові [коні]? – осадив Карпо біля брами вороних. – В борозного копита .. так, збоку, показують нічого (М. Стельмах);

Танцюють зорі – на мороз чималий Показують (М. Рильський);

– Небо наче на вітер показує, – невдоволенням бринить тенористий голос Гайшука (М. Стельмах);

// безос.

Фабрикант був ще молодий, йому показувало років тридцять (Олесь Досвітній).

12. на кого, на що і без дод. Рухом, жестом, поглядом і т. ін. вказувати на кого-, що-небудь, привертаючи чиюсь увагу, пояснюючи щось тощо.

– Так ото вона та сама ордівська Настя? – показують на неї пучками якісь чужі жінки (С. Васильченко);

Оставивши своїх гуляти, Пішов [Еней] скрізь по полям шукати, Щоб хто дорогу показав: Куди до пекла мандровати, Щоб розізнати, розпитати, Бо в пекло стежки він не знав (І. Котляревський);

Свіжим дитячим личком усміхнувся хлопчик і показав очима на матір (Панас Мирний);

// кому що. Рухом, жестом і т. ін. пропонувати зробити щось.

Гнат вилаявся і лютим порухом голови показав близнятам, щоб вони простежили за паскудним довбняком [дурнем] (М. Стельмах);

// перен. Вказувати життєвий шлях, певний вихід і т. ін.

Ми закликаємо до згоди, Показуєм щасливу путь: Нехай на світі всі народи В добрі і в злагоді живуть! (Д. Павличко).

13. кого, що. Зображати кого-небудь, наслідуючи мову, жести і т. ін.; наочно зображати щось певними діями, рухами тощо.

У нас тепер африканський актер, чудеса виробляє на сцені. Живого Шекспіра показує (Т. Шевченко);

Проценко не сердився, навпаки – жартівливо показував, як Марія підпиралася рукою, дослухаючись, як Христя важко зітхала (Панас Мирний);

– У воєводи є дочка красуня. Святий боже, яка красуня! (Тут Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки) (О. Довженко).

14. Певним чином зображати кого-, що-небудь у художніх образах.

Та ладом Та добрим складом, хоть на час Ту вінценосную громаду Покажем спереду і ззаду Незрячим людям (Т. Шевченко);

Це перед ним на столі стінна газета самими ними – хлопцями – й написана. У ній намагались показати життя, яким воно є: гарне, погане (А. Головко);

У новому фільмі “Арсенал” я .. поставив собі за мету показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни (О. Довженко).

15. що, кому що, перед ким. Робити помітними для оточення свої почуття, наміри, виявляти свій стан і т. ін.; проявляти.

– Мати любила мене – душі не чула... Може, і батько любив, та за панщиною ніколи було йому те показувати (Панас Мирний);

Хлопцям трохи моторошно, але вони не показують цього (Мирослав Ірчан);

Ах, нащо було Юзі показувати перед Зонею ті сльози! (Леся Українка);

Він .. старається не показати ні своєї радості, ні своїх бажань... (М. Коцюбинський);

Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду .. Вона не показувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березі – висока й строга (Ю. Яновський);

// Виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь.

О. Нестор, очевидно, рад був тим ознакам пошани, які показували йому селяни (І. Франко);

Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав І, зараз попросивши в хату, Горілкою почастовав (І. Котляревський);

– Ей, ви, ловці, добрі молодці! Услужіте мені службу, покажіте дружбу (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Семпроній:] Я хтів порадити: коли не можна відкрити таємниці, то хоч ділом пошану до закону показати, щоб суд упевнився, що ви слухняні і чесні громадяни (Леся Українка).

16. Виявляти які-небудь якості або властивості, свою вдачу, натуру і т. ін.

– Уліз [пан Польський у предводителі], та й ну свою панську пиху показувати (Панас Мирний);

Бачите, упертості не показую, з чим згоджуюсь, то слухаю, а решта нехай таки буде по-моєму (Леся Українка);

Боролися [джигіти], показували свою силу й спритність, билися на ятаганах, а решту часу упадали біля дівчат і жінок (З. Тулуб);

– Ну, ну! Ти вихорівської породи не показуй. Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки! (Григорій Тютюнник);

Що, мій Херемоне стоїку, смерть вихваляєш надміру? Хочеш мені показать вдачу і дух мудреця? (М. Зеров).

17. Створювати видимість чого-небудь; удавати щось, прикидатися.

Він [поліцмейстер] не пізнав голосу свого, але од того грубого крику всі почули себе вільніше, і кожний намагавсь показати, що він не злякався (М. Коцюбинський);

Відчулося напруження в корчмі, от як перед бурею. Мимоволі всі якось притихли, хоч кожний старався показати, буцімто він зовсім тим не цікавиться (Г. Хоткевич).

18. що. Робити щось явним, очевидним; розкривати що-небудь.

Семен почне розказувати і про світ божий, і що робиться на світі... так усю правду й викладає, так усе й показує, як на долоні (М. Коцюбинський);

Своїми славетними віршами [Т. Шевченко] показав усьому світові, що мусе [мусить] талановитий чоловік зробити з простого слова (Панас Мирний);

Кукурудза .. показала своє значення і величезні можливості як культура, що гарантує забезпечення кормами дедалі зростаюче поголів'я худоби (з наук. літ.);

// Встановлювати що-небудь (перевіркою, дослідженням, обстеженням і т. ін.).

Він не опромінений. Це показало обстеження, – гіпертонія розгулялася та й усе (О. Гончар);

// Діями, словами, виразом обличчя і т. ін. давати зрозуміти або виявляти що-небудь.

Яким не випив і тим показав очевидячки неповагу до гостей (І. Нечуй-Левицький);

На цих .. виборах наш народ показав, що й він однакових прав з панами (Панас Мирний);

// Свідчити про що-небудь, бути доказом чогось; давати підставу для якого-небудь висновку.

Вона була убрана зовсім по-панськи, але її лице, її нечепурна одежа, чорний поділ спідниці і розкудлане волосся на голові, – все це показувало, що вона не панія (І. Нечуй-Левицький);

Самий факт приїзду його до комісара показував перевагу останнього (Ю. Яновський).

19. що. Позначати щось яким-небудь способом.

Границю постійного льодового покриву морів показують білою пунктирною лінією (з навч. літ.).

20. що. Визначаючи, фіксувати час, тиск і т. ін. (про прилади, механізми і т. ін.).

– Що ж воно таке? – Термометром називається, – каже .. – А винесеш зимою надвір, показує холод (М. Коцюбинський);

Станційний годинник показує третю годину дня (П. Колесник);

Радіолокатор покаже, на якому рівні хмари починаються і де кінчаються, яка щільність їх окремих шарів, скільки їх і на якій висоті вони розташовані (з газ.).

21. без дод. Розповідати щось про кого-, що-небудь, подавати якісь відомості; свідчити.

Поодбирав [писар] од них руки, порозпускав людей і став писати, що “сії люди з-під присяги показували, що Левко і злодіяка ..” (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Огнєв:] Учора один полонений показав – триста [танків], другий – двісті (О. Корнійчук).

22. на кого. Доносити на кого-небудь.

[Лановий:] А ви, товаришу, будете тут керувати нашою розвідкою! Добре? [Пересада:] Навряд щоб довелося: покажуть на мене (Я. Мамонтов).

23. тільки док., кому і без дод., розм. Провчити кого-небудь, помститися за щось (звичайно уживається як погроза).

– Я їм покажу, я їх допечу! – страхав о. Василь неприсутніх парафіян (М. Коцюбинський);

– Що? Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця (С. Васильченко);

Нехай довідається мати. Вона йому покаже, як жебрати (П. Панч);

Він [пан] стиснув кулака в кишені .. Він ще покаже оцьому бидлові і землю, і підписи (М. Стельмах).

◇ Вка́зувати (пока́зувати) / вказа́ти (показа́ти) на две́рі див. ука́зувати;

(1) Зу́би пока́зувати / показа́ти, ірон. – посміхатися до кого-небудь.

Мій Омелько й собі .. до неї [дячихи] через тин: гі, гі, гі! і собі показує зуби (І. Нечуй-Левицький);

А вулицею іде дядько Микола й питає: чи я сплю на пні, чи дрімаю? Я йому показую зуби й кажу: не сплю і не дрімаю (М. Стельмах);

Куди́ о́чі поведу́ть (пока́жуть) див. о́ко¹;

Не мо́жна оче́й пока́зувати / показа́ти див. мо́жна;

Не подава́ти (не пока́зувати) / не пода́ти (не показа́ти) ви́гляду (ви́ду) див. подава́ти¹;

(2) Не пока́зувати на світ кого – ховати кого-, що-небудь від сторонніх.

На зиму в степ перевів [Улас Марину], у землянці цілу зиму держав, на світ не показував, поки в неї коси не одросли (Панас Мирний);

(3) Не пока́зувати / не показа́ти ноги́ – не приходити, не повертатися кудись, до кого-небудь.

Вийшов [Василь] з подвір'я рішучо, з твердим бажанням ніколи сюди не показувати ноги (І. Чендей);

(4) Не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са – не приходити, не з'являтися і т. ін. куди-небудь, до когось.

– А Клава Бережкова носа не показувала? – намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко);

– Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура);

[Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга);

(5) Одві́рка показа́ти кому – запропонувати кому-небудь залишити приміщення, вигнати кого-небудь.

[Степанида:] Коли вам, добродію, честію сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (М. Кропивницький);

(6) Оче́й не пока́зувати / не показа́ти – не приходити, не з'являтися і т. ін. куди-небудь, до когось.

Часом цілі дні й тижні Єремія не показував очей в своїй господі, їздячи по своїх маєтностях (І. Нечуй-Левицький);

[Пріська:] Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі тобі .. обсудливі, що хоч у свій двір очей не показуй (С. Васильченко);

Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Панас Мирний);

О́чі появи́ти (показа́ти) див. появля́ти;

Па́льцем (па́льцями) ти́кати (штри́кати, пока́зувати і т. ін.) див. ти́кати¹;

Показа́ти (да́ти, піднести́) ду́лю [з ма́ком] (фі́гу) див. дава́ти;

(7) Показа́ти, де ко́зам ро́ги пра́влять – провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів і т. ін.

Терентій сердито сплюнув .. Шкода, що немає Бабака. Він би показав, де козам роги правлять! (М. Рудь);

(8) Показа́ти, де ра́ки зиму́ють – провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів і т. ін.

– Брешеш, вражий сину... Ось коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний);

– Ось нехай він [німець] у наступ перейде на землі, а не під хмарами. Отут ми йому й покажемо, де раки зимують (В. Кучер);

– Немає на тебе, товаришу Чубарю, Бабака в обласному центрі! Він би тобі показав, де раки зимують! (М. Рудь);

(9) Пока́зувати / показа́ти ду́шу – щиро, з прихильністю ставитися до кого-небудь.

– Він сирота, – хто без мене його привітає? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитає? Хто обійме, як я, його? Хто душу покаже? (Т. Шевченко);

(10) Показа́ти клас чого і без дод. – зробити, виконати що-небудь з великою майстерністю, з великим успіхом.

Лягла зима! На лижах би! Та часу в нас нема, А то б могла я клас тут показати (М. Рильський);

– Ти пласт не силою бери, а вмінням та підходом. – І все. Так ніби й не було це жодною подією, Та серце дідове цвіло, пишалося надією: мовляв, Захар покаже клас (П. Дорошко);

Снігур давно б уже переобладнав верстати по-своєму і показав би справжній клас роботи (П. Автомонов);

(11) Показа́ти, на чо́му горі́хи росту́ть – довести свою здатність, спроможність і т. ін. у чому-небудь.

– Ми, Саво, ще покажемо панству, на чому горіхи ростуть! (С. Чорнобривець);

(12) Показа́ти / пока́зувати себе́ на ді́лі – виявити діяльністю свої здібності, можливості, позитивні якості і т. ін.

[Галя:] Ні! Ти спочатку вивчи та покажи себе на ділі, а тоді вже й давай декламацію (І. Микитенко);

З нальоту кожен, сто чортів, до праці взявсь завзято, бо кожен сам себе хотів на ділі показати (П. Дорошко);

(13) Показа́ти, почо́му лі́коть ква́ші – довести свою здатність, спроможність і т. ін. у чому-небудь.

– Бачиш, виграли страйк... Показали Гельці, почому лікоть кваші... (І. Муратов);

(14) Показа́ти / рідко пока́зувати [свої́] зу́би (ро́ги, па́зурі) – виявити свою злостиву вдачу, свій характер, злі наміри і т. ін.

– Хіба ти сама змалку не вивірила? Не дався він тобі ще узнаки? Підожди трохи, він покаже свої зуби ще гостріші, ніж колись... (Панас Мирний);

Тепер [після пожежі] настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка і дітей. Тоді й батько показав роги... (А. Крушельницький);

Влещуючи однією рукою поспільство, пан Бжеський незабаром показав свої пазурі (З. Тулуб);

– Ось же написано чорним по білому – неблагонадійний! .. Це значить, що новий лад не може на вас покластися, що ви в любий момент можете показати свої пазурі (Ю. Збанацький);

(15) Показа́ти своє́ – виявити свої здібності, можливості і т. ін.

– Мене ніщо не лякає, – говорила Катерина. – От станемо в колгоспі на ноги, і моя ланка покаже своє (С. Журахович);

// виявити, підтвердити і т. ін. що-небудь.

На півмісяця він їде до Каховки, а час і тривалі, спокійні роздуми своє покажуть (І. Волошин);

(16) Показа́ти себе́:

а) виявити свої здібності, можливості, позитивні якості і т. ін.

– Григорію Петровичу, будемо говорити прямо. Ви наробили багато дурниць – і на роботі, і в особистому житті .. Тепер вам дають змогу показати себе (Д. Ткач);

– Не знаєш Юрка? Він же в нас ні се, ні те... Вайлуватий, нерішучий!.. Не вміє показати себе... (І. Рябокляч);

б) видати себе за людину з високими якостями моралі, працездатності.

Не жили старші в миру й між собою: кожному бажалося вискочити перед начальством, показати себе за найкращого (Панас Мирний);

Мені хочеться.. показати себе веселим і цікавим, і... красивим (Ю. Яновський);

Кожна полонянка старається показати себе здоровою, ні на що не скаржиться (А. Хижняк);

(17) Показа́ти това́р (крам) лице́м – представити що-небудь з кращого боку, в найкращій якості.

Нікого не цікавить, що було у Вас на душі або дома, коли ви робили фільм. Ви мусите показати товар лицем (О. Довженко);

(18) Пока́зувати (відкрива́ти) / показа́ти (відкри́ти) спра́вжнє (ді́йсне) обли́ччя чиє – розкривати свої справжні погляди, наміри, риси характеру і т. ін.

– Годі! – прошепотів я крізь зуби. – Кричиш? Ось ти й показав своє справжнє обличчя! – мало не плачучи, мовила Настка (П. Автомонов);

Інформація про невідповідні показники небезпечна для злочинного клану, оскільки відкриває його справжнє обличчя як перед українцями, так і перед світовим співтовариством (з газ.);

Я порішив чекати доказів своєї правоти .. Ждати довелося недовго. Ванновський скоро показав своє дійсне обличчя (Г. Хоткевич);

(19) Пока́зувати / показа́ти кула́к:

а) погрожувати кому-небудь.

Охоплений нових надій тремтінням – А смерть уже на чоло клала знак, – Він небу, гордий, показав кулак (М. Рильський);

б) бути невдячним, платити за зроблене добро поганими вчинками.

Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак (прислів'я);

(20) Пока́зувати / показа́ти на весь зріст – повністю розкривати риси, вчинки, діяльність і т. ін. кого-небудь.

Що може бути гуманнішим від переконання в могутності і красі трудящої людини і бажання .. показати трудівника на весь зріст, у всій його красі! (з публіц. літ.);

(21) Пока́зувати / показа́ти но́са – дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями.

Геннадій знову кинув зверхній погляд на свого суперника. Той підпирав .. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для Люби Геннадій показав йому “носа” (П. Автомонов);

(22) Пока́зувати / показа́ти порі́г (доро́гу [да́лі], одві́рок, одві́рка, шлях і т. ін.) – виганяти кого-небудь.

– Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте? Виганяєте, як пса коростявого?! (М. Томчаній);

[Руфін:] Не можу я їм показать порога, коли їх сам в хату кликав (Леся Українка);

[Степанида:] Коли вам, добродію, честю сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (М. Кропивницький);

Я був певний, що на понеділок Семен знайде іншого наймита, а Степанові покаже широкий шлях (Д. Бузько);

// відмовляти кому-небудь у чомусь.

– Роксана казала, що ви надумали віддати її [заміж] у Коломию, боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (А. Хижняк);

(23) Пока́зувати / показа́ти при́клад – бути зразком, взірцем для когось або зразком чого-небудь.

Батальйони Подсєкайлова, Савви, Нефьодова, Чупая перші кинулись на правий берег, показавши приклад відваги на довгі часи (О. Довженко);

Показати приклад ударної праці;

(24) Пока́зувати / показа́ти п'я́ти – швидко йти геть, тікати.

[Славко (грізно):] Чого стовбичиш під чужим вікном? Підслухуєш? Ану показуй п'яти! (О. Підсуха);

Пока́зувати п'я́тки.

Гнат узяв у здорову руку олівець. – Давайте розберемо, хто в нас є такий на прикметі, щоб накрити, доки він сам п'яток не показав (Григорій Тютюнник);

(25) Пока́зувати / показа́ти [свої́] кі́гті – виявляти свою злостиву, лиху вдачу, справжні наміри;

(26) Пока́зувати / показа́ти [свої́] ре́бра – бути худим, виснаженим.

Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко);

(27) Пока́зувати / показа́ти спи́ну (поти́лицю) кому:

а) відступати, тікати, виявляючи своє боягузтво.

Мав [Савка] святе правило – ніколи не показувати ворогові спини (Д. Бедзик);

Князь Ігор був мудрий і сміливий. Княгиня Ольга пригадує, як рішуче і безжально судив він дружину свою, коли хто перед ворогом показував спину (С. Скляренко);

Суворов знав генерала Река як людину, що не звикла показувати потилиці ворогові (С. Добровольський);

б) відвертатися або іти геть, виявляючи зневагу до кого-небудь.

– От народжує типів епоха, – сказав Баглай до архітектора і з неприхованою, якоюсь навіть бридливою зневагою відвернувся від Лободи. І військкоменко теж одразу спину показав на знак презирства (О. Гончар);

(28) Пока́зувати / показа́ти хара́ктер – виявляти впертість, стійкість і т. ін. у чому-небудь.

– Тимофію! – начальницьким голосом гукнув старшина. – Ти перед людьми свого характеру не показуй! Іди проспись! (Ю. Смолич);

Та .. злагода, що жила колись у дідовій оселі, далеко відійшла від спадкоємців. Найбільше показувала характер братова (М. Стельмах);

Викликали його один раз на допит – мовчить, викликали другий – знову мовчить, показує характер (М. Ю. Тарновський);

(29) Пока́зувати / показа́ти хвіст (хвоста́) кому – тікати від кого-небудь.

Гурт хлопчаків грізно обступив нашого Климка, але, побачивши його батька, який ніс воду, хлопці швидко показали хвіст (із журн.);

(30) Пока́зувати / показа́ти язика́ кому – дражнити кого-небудь, висовуючи язикаѣѣ.

З усіх учнів класу тільки Женя.., ота, що любить показувати всім язика, одержала з поведінки четвірку (Л. Смілянський);

Юрко безтурботно почав ковзатися на льоду, розпихаючи і підбиваючи хлопців та дівчат. Ось він знову стрівся з Христиною, підморгнув їй, а вона, озирнувшись, показала йому язика (М. Стельмах);

Ти́кати (штрика́ти, пока́зувати і т. ін.) па́льцями (па́льцем) див. ти́кати¹.