покалатати
ПОКАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Сильно постукати.
Як приходила здекуція [екзекуція], то ми з бабою ховалися у лози, мов від татар, а хату замикали. То ті здекутники [екзекутори] прийдуть, покалатають, покленуть та й .. далі [підуть] (І. Франко);
Походили [сторожі], покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати (Остап Вишня).
2. Подзвонити; забити у дзвін.
Голова взяв дзвоника, покалатав ним, поставив той дзвоник на місце і вже потім звернувся до присутніх (А. Шиян);
Мавпа часто спостерігала, як матроси б'ють у дзвін. Їй хотілось теж покалатати, але вона не могла дістати, поки там не поставили скриню (М. Трублаїні).
3. Про серце – якийсь час сильно, прискорено або нерівно різкими поштовхами битися.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покалатати — покалата́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покалатати — -аю, -аєш, док. 1》 Сильно постукати. 2》 Подзвонити; забити у дзвін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покалатати — покала́тати вульг. здійснити статевий акт (ст)|| = вмочити вар'ята Лексикон львівський: поважно і на жарт
- покалатати — ПОКАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Сильно постукати. Як приходила здекуція [екзекуція], то ми з бабою ховалися у лози, мов від татар, а хату замикали. То ті здекутники [екзекутори] прийдуть, покалатають, покленуть та й.. далі [підуть] (Фр. Словник української мови в 11 томах
- покалатати — Покалата́ти, -та́ю, -єш гл. Позвонить; постучать въ колотушку. Покалатай трохи, а я піду в хату погріюся. Черниг. у. Словник української мови Грінченка