1. Словник української мови у 20 томах

поканючити

ПОКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, зневажл.

Канючити якийсь час.

Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поканючити — поканю́чити дієслово доконаного виду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. поканючити — -чу, -чиш, док., перех. і неперех., зневажл. Канючити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поканючити — ПОКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех., зневажл. Канючити якийсь час. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. поканючити — Поканючити, -чу, -чиш гл. Поклянчить. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам. Богодух. у. Словник української мови Грінченка