поканючити
Поканючити, -чу, -чиш
гл. Поклянчить. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам. Богодух. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поканючити — поканю́чити дієслово доконаного виду зневажл. Орфографічний словник української мови
- поканючити — -чу, -чиш, док., перех. і неперех., зневажл. Канючити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поканючити — ПОКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, зневажл. Канючити якийсь час. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- поканючити — ПОКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і неперех., зневажл. Канючити якийсь час. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах