покара
ПОКА́РА, и, ж., поет., книжн.
Те саме, що покара́ння.
Покари повної настав жаданий час! Не пощербився меч, і світоч не погас, Вершить свій правий суд свята людська скорбота! (М. Рильський);
Ген-ген обкрадена церква блакитними стінами сяє над селом: наче голос високого й гнівного неба, що шле їх на помсту й покару (Є. Гуцало);
Сама [Мотя] була рада зустріти Ганну, до якої вже встигла звикнути, навіть полюбила її і ставилася до неї стримано лише в амбіції, в покару за виявлену нещирість (В. Козаченко);
* У порівн. Притиснувши хвоста, як шаблю, до кривих ніг, собака Копитків сховався у буді. В чорному кожусі навиворіт Саверій насувався, як покара (М. Малиновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покара — пока́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- покара — див. кара; помста Словник синонімів Вусика
- покара — -и, ж., поет., книжн. Те саме, що покарання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покара — Кара, покута, спокута Словник чужослів Павло Штепа
- покара — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст. Словник синонімів української мови
- покара — ПОКА́РА, и, ж., поет., книжн. Те саме, що покара́ння. Покари повної настав жаданий час! Не пощербився меч, і світоч не погас, Вершить свій правий суд свята людська скорбота! (Рильський, II, 1960, 221); «Пам’ятаєш Ленінград! Тільки вперед!... Словник української мови в 11 томах