покатати
ПОКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. кого. Повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час.
Коли чоловік покатав її селом.., тоді цілком визнала перевагу власної автомашини (Ю. Яновський);
– А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... (О. Донченко);
Ми одповіли, що мати зараз приїздила на чотирьох конях і взяла спершу Володю покатать, а потім приїде й за нами (з мемуарної літ.).
2. розм. Швидко поїхати, піти, побігти і т. ін.
Він сів на повозку й покатав додому (І. Нечуй-Левицький);
Зашуміло йому в вухах, і в ногах таку силу почув, що покатав, як на поштарських конях (А. Свидницький);
// Податися, рушити, відправитися куди-небудь.
– Олександро Харитонівно! Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову .. службу (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- покатати — поката́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покатати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. Повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час. 2》 неперех., розм. Швидко поїхати, піти, побігти і т. ін. || Податися, рушити, відправитися куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покатати — поката́ти вул. піти (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- покатати — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ... Словник синонімів української мови
- покатати — ПОКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Повозити кого-небудь для розваги; катати якийсь час. Коли чоловік покатав її селом.., тоді цілком визнала перевагу власної автомашини (Ю. Янов., II, 1954, 167); — А мене за пораду на водоході вашому покатаєте… (Донч. Словник української мови в 11 томах
- покатати — Поката́ти, -та́ю, -єш гл. 1) Покатать, повозить. 2) Быстро поѣхать. О. Гервасій покатав льодом, тільки паламар поньокує. Св. Л. 95. Словник української мови Грінченка