покашлювання
ПОКА́ШЛЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. пока́шлювати та звуки, утворювані цією дією.
Лажечников прочистив коротким покашлюванням несподівано захрипле горло (Л. Первомайський);
Від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання (Григорій Тютюнник);
Сирота не почув, як прочинилися двері. Підвів голову на несміливе нарочите покашлювання (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покашлювання — пока́шлювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- покашлювання — -я, с. Дія за знач. покашлювати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покашлювання — ПОКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. пока́шлювати та звуки, утворювані цією дією. Лажечников прочистив коротким покашлюванням несподівано захрипле горло (Перв., Дикий мед, 1963, 146); Від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання (Тют. Словник української мови в 11 томах