покаянно
ПОКАЯ́ННО.
Присл. до покая́нний.
І раптом, на тобі, з'являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покаянно — покая́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- покаянно — Присл. до покаянний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покаянно — ПОКАЯ́ННО. Присл. до покая́нний. І раптом, на тобі, з’являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (Собко, Справа.., 1959, 53). Словник української мови в 11 томах