1. Словник української мови у 20 томах

поквапливо

ПОКВА́ПЛИВО.

Присл. до поква́пливий 2; дуже швидко, поспішно.

Іван зразу цікаво і поквапливо ловив очима ті подорожні подробиці (І. Франко);

Недовго збиралися, другого дня по обіді поквапливо виїхали на південь (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поквапливо — поква́пливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. поквапливо — Присл. до поквапливий 2); дуже швидко, поспішно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поквапливо — ПОСПІ́ШНО (поспішаючи, з поспіхом), ПОСПІ́ШЛИВО, ПО́СПІХОМ, ПОСПІШКОМ, НА́СПІХ, НАШВИДКУ, НАШВИДКУРУЧ, СПІ́ШНО, КВАПЛИ́ВО, ПОКВА́ПЛИВО, ПОКВА́ПНО, ПОХА́ПЛИВО, ХАПЛИ́ВО, ПО́ХАПЦЕМ, ПО́ХАПКИ, ПОБІ́ЖНО рідше, ПО́КВАПОМ розм., ГАРЯЧКО́ВО розм. Словник синонімів української мови
  4. поквапливо — ПОКВА́ПЛИВО. Присл. до поква́пливий 2; дуже швидко, поспішно. Іван зразу цікаво і поквапливо ловив очима ті подорожні подробиці (Фр., III, 1950, 146); Недовго збиралися, другого дня по обіді поквапливо виїхали на південь (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 309). Словник української мови в 11 томах