поквапливий
ПОКВА́ПЛИВИЙ, а, е.
1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапний.
І півень так непевно кукурікнув, Мов проковтнув той перший грому вдар, І плащ нап'яв поквапливий поштар, Хай хоч потоп – а ждуть його у вікнах (В. Бичко).
2. Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапний.
Коли ці птахи [чайки] летять далеко в море – буде тиха, ясна погода, а поквапливий їх відліт з моря до берегів віщує бурю (з наук.-попул. літ.);
Мимо каюти хутко прогупали чиїсь поквапливі кроки (О. Донченко);
Упершись у співбесідника нездвижно наставленим зором, він нам розпочав свою повість, поквапливу і нервову (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поквапливий — поква́пливий прикметник Орфографічний словник української мови
- поквапливий — -а, -е. 1》 Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапний. 2》 Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поквапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- поквапливий — ПОКВА́ПЛИВИЙ, а, е. 1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапний. І півень так непевно кукурікнув, Мов проковтнув той перший грому вдар, І плащ нап’яв поквапливий поштар... Словник української мови в 11 томах