1. Словник української мови у 20 томах

поквапитися

ПОКВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. поква́пляться; док.

1. Поспішити зробити що-небудь.

[Предслава:] Пустіть мене! Убійці [убивці]! Розбишаки! Чи вже поквапились? Чи вже зробили Своє прокляте діло? (І. Франко);

Тамара .. поквапилася відповісти (А. Хижняк);

// Поспішити зробити що-небудь передчасно.

Вересень заповідається теплий і сухий .. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля. Хто поквапився і, боячись приморозків, позривав зелені помідори, тепер може каятись (Ірина Вільде).

2. Швидко попрямувати, попростувати куди-небудь.

Горпина підбігцем і приспівуючи поквапилася додому (І. Франко);

Застебнувся [Уотсон] і поквапився до зупинки таксі на Бессарабці (А. Хижняк).

3. на кого – що. Поласитися на когось, щось, спокуситися ким-, чим-небудь.

Живі сюди [у пекло] примандровали, Бач, гиряві, чого хотять! Не дуже я на вас покваплюсь, Тут з мертвими ось не управлюсь, Що так над шиєю стоять (І. Котляревський);

[Химка:] Що до якого часу дурна я була, поквапилася на великі обіцянки і согрішила перед богом, – то правда тому (Панас Мирний);

[Денис:] Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поквапитися — поква́питися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поквапитися — -плюся, -пишся; мн. поквапляться; док. 1》 Поспішити зробити що-небудь. || Поспішити зробити що-небудь передчасно. 2》 Швидко попрямувати, попростувати куди-небудь. 3》 на кого – що. Поласитися на когось, щось, спокуситися ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поквапитися — ПОСПІША́ТИ (старатися, намагатися якнайшвидше зробити щось, виконати якусь роботу, дію), ПОСПІША́ТИСЯ, СПІШИ́ТИ, СПІШИ́ТИСЯ, КВА́ПИТИСЯ, ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ), ХАПА́ТИСЯ розм., ШВИДКУВА́ТИ розм., ПОМИКА́ТИ розм., ША́МКАТИ діал., ПОСКОРЯ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  4. поквапитися — ПОКВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. поква́пляться; док. 1. Поспішити зробити що-небудь. [Предслава:] Пустіть мене! Убійці [убивці]! Розбишаки! Чи вже поквапились? Чи вже зробили Своє прокляте діло? (Фр., IX, 1952, 295); Тамара.. Словник української мови в 11 томах
  5. поквапитися — Поквапитися, -плюся, -пишся гл. 1) Поспѣшить, поторопиться. 2) Польститься. Але не багато значних панів поквапилось до неї в гості. Левиц. І. 491. Словник української мови Грінченка