покепкувати
ПОКЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, з кого – чого, без дод. і рідко над ким – чим, розм.
Док. до кепкува́ти.
– Уряди-годи довелося мені з тебе покепкувати, а ти вже й сердишся (Г. Квітка-Основ'яненко);
Стась зрозумів, що з нього покепкували, і, щоб не дати підстав розцінювати це за свою поразку, поквитався жартом (О. Гуреїв);
Вона не пропускала жодної нагоди, щоб покепкувати (В. Козаченко);
Тільки тепер, побачивши, що Роман повалився від сміху на землю, Магда зрозуміла, що над нею покепкували (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покепкувати — покепкува́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- покепкувати — -ую, -уєш, док., з кого – чого, без додатка і рідко над ким – чим, розм. Док. до кепкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покепкувати — Покепкува́ти, -ку́ю, -ку́єш з кого, з чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- покепкувати — ПОКЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., з кого— чого, без додатка і рідко над ким-чим, розм. Док. до кепкува́ти. — Уряди-годи довелося мені з тебе покепкувати, а ти вже й сердишся (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- покепкувати — Покепкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Посміяться надъ кѣмъ. Дай, Боже, щоб ні догадались брат з брата в чім покепкувать. Котл. Ен. III. 65. Словник української мови Грінченка