1. Словник української мови в 11 томах

покепкувати

ПОКЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., з кого— чого, без додатка і рідко над ким-чим, розм. Док. до кепкува́ти.

— Уряди-годи довелося мені з тебе покепкувати, а ти вже й сердишся (Кв.-Осн., II, 1956, 163);

Стась зрозумів, що з нього покепкували, і, щоб не дати підстав розцінювати це за свою поразку, поквитався жартом (Гур., Новели, 1951, 97);

Вона не пропускала жодної нагоди, щоб покепкувати (Коз., Вибр., 1947, 38);

Тільки тепер, побачивши, що Роман повалився від сміху на землю, Магда зрозуміла, що над нею покепкували (Збан., Між.. людьми, 1955, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покепкувати — покепкува́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. покепкувати — -ую, -уєш, док., з кого – чого, без додатка і рідко над ким – чим, розм. Док. до кепкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покепкувати — ПОКЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, з кого – чого, без дод. і рідко над ким – чим, розм. Док. до кепкува́ти. – Уряди-годи довелося мені з тебе покепкувати, а ти вже й сердишся (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. покепкувати — Покепкува́ти, -ку́ю, -ку́єш з кого, з чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. покепкувати — Покепкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Посміяться надъ кѣмъ. Дай, Боже, щоб ні догадались брат з брата в чім покепкувать. Котл. Ен. III. 65. Словник української мови Грінченка