покласти

ПОКЛА́СТИ¹, аду́, аде́ш, док., що.

1. Помістити куди-небудь, розмістити десь.

Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе (І. Нечуй-Левицький);

Білий, в глибокій дрімоті, схилився старець, поклав на долоні зажурене чоло (М. Коцюбинський);

Тимко поклав зброю у бокову кишеню (Григорій Тютюнник);

Похоронили Олексія, Поклали квіти на могилу... (М. М. Тарновський);

// Скласти що-небудь в одне місце, в певному порядку.

В один день увесь лан Тихонів і зжали, і пов'язали, і у копи поклали (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Припинити якесь заняття, відклавши вбік знаряддя, об'єкт дії і т. ін.

Мені дуже хочеться на цьому місці покласти перо, таке слабе і немічне, щоб описати те, що я побачив (М. Коцюбинський);

Книжки в Павла що не рік, то трудніші. Мучить, мучить себе, та й ні – покладе книжку (А. Головко);

// Внести на збереження (до ощадної каси, банку і т. ін.).;

// Додати, всипати що-небудь у страву.

2. Помістити когось куди-небудь у лежачому положенні; примусити кого-небудь лягти.

Дома дівчинку зараз роздягли і поклали в ліжко, бо в неї почався напад пропасниці (Леся Українка);

Лайкою і погрозами Гуменний поклав їх [мадьярів] на землю і наказав чекати команди (О. Гончар);

Божевільних коней спіймали між тополями, очистили сани від снігу і поклали на них поранених (Григорій Тютюнник);

// Влаштувати на нічліг.

На ніч поклали мене в кімнаті, де я родився (М. Коцюбинський);

– А цю чорнобривку, – баба з удаваною суворістю озирнула Вутаньку, – ми біля порога покладем (О. Гончар);

// Помістити в лікарню, госпіталь і т. ін. для лікування.

Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (З. Тулуб).

3. перен., розм. Вбити, знищити.

Багато ворогів поклав я по долині, Котрі ж зістались, розігнав по полі (Леся Українка);

Андрій пригадав фронтовий епізод, коли Зіна поклала з автомата шестеро гітлерівців (О. Гуреїв).

4. Розмістити що-небудь на якійсь поверхні, покриваючи її (всю або частково).

На кибалку, над самим лобом, поклала [Мотря] вузеньку стрічку з золотої парчі (І. Нечуй-Левицький);

З'явився хірург і поклав на обличчя йому білу марлеву маску (О. Довженко);

// Нанести, накласти на якусь поверхню шар чого-небудь; замалювати щось.

[Єгиптянин:] Сю постать я б зробив далеко вище, а тую нижче, не жовтогарячу, але червону фарбу тут поклав би (Леся Українка);

На лице поклала [Любов Прохорівна] зайвий шар пухкої пудри, щоб блідість свою на неї звернути (Іван Ле);

* Образно. [Джонатан:] Ще б не пора тим рокам стільки срібла на чорні кучері твої покласти (Леся Українка);

І на шибках дитячого будинку сонце поклало червоні мазки (А. Головко);

// Поставити на чомусь якийсь знак, помітку, зробити відбиток чого-небудь.

Покласти печатку на довідку;

// у сполуч. зі сл. печатка, відбиток, тавро і т. ін., перен. Лишити слід, зробити певний вплив і т. ін.

Та проклята панщина, що заїла стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона (М. Коцюбинський);

На вигляд було їй років за тридцять. І час поклав уже своє тавро: втома в очах і ледве помітні зморшки в куточках різко окресленого рота (А. Головко);

Поклав [Т. Шевченко] могутню печать свого таланту буквально на всю українську демократичну поезію (С. Крижанівський).

5. Накласти у певній кількості (про їжу).

– Аркадій! тобі покласти ще крему? (М. Коцюбинський);

Кок, знаючи апетит своїх товаришів, кожному поклав по три великі котлети (М. Трублаїні).

6. заст., спец. Те саме, що збудува́ти.

Поклали новий монастир (Сл. Б. Грінченка);

Два роки минуло, заки [Федір] поклав хату (В. Стефаник);

// Настелити (про підлогу, стелю).

7. у сполуч. зі сл. початок, кінець, край і т. ін. Виконати, зробити те, що виражено іменником.

Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені (М. Коцюбинський);

Цей лист поклав початок семирічному особистому листуванню Лесi Українки з дядьком, їхнiм відносинам, що відiграли важливу роль в її життi (з наук. літ.).

8. перен., розм. Призначити, визначити (плату, ціну і т. ін.).

Директор поклав їм плату по три карбованці на місяць на панських харчах (І. Нечуй-Левицький);

– А яку ви, господарю найдобріший, покладете ціну за цього красюка? – Циган картинно напівобернув коня, щоб ми всі побачили його лебедину шию (М. Стельмах).

9. спец. Надати певного напряму рухові (літака або судна).

Покласти літак на зворотний курс.

Кла́сти / покла́сти бага́ття (вого́нь, ва́тру) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти спа́ти див. кла́сти;

Накла́сти (наки́нути, покла́сти і т. ін.) поку́ту див. наклада́ти;

Під плече́ [взя́ти (покла́сти і т. ін.)]; Під плече́м [нести́ і т. ін. / покла́сти і т. ін.] див. плече́;

(1) Покла́сти па́лець на уста́ – закли́кати кого-небудь до мовчання прикладеним до рота пальцем.

В одчиненому вікні, ліворуч від ганкових середніх дверей, з'являється Любов; вона лукаво поклала палець на уста, а другою рукою киває комусь, щоб мовчав (Леся Українка);

(2) Покла́сти я́йця (яє́чка) – знестися, відкласти яйця (про птахів, змій, комах і т. ін.).

Де покласти, клопочеться птичка, Три яєчка свої голубі (П. Усенко).

◇ Відда́ти (рідко покла́сти) / віддава́ти (рідко поклада́ти) [свою́] ду́шу див. віддава́ти;

(3) І ла́пки покла́сти – утратити пильність, необачно довіритися кому-небудь.

Держав [Шовкун] тепер цілий повіт у своїх руках, заправляючи ним по своїй хіті, замість недалекого й ледачого “предводительського синка”. Той і лапки поклав: роби, мов, що хоч, що знаєш! (Панас Мирний);

[Василина:] Не роби так, як, буває, інші, що тільки парубок моргне їй, вона вже й лапки покладе (С. Васильченко);

(4) [І] на зуб ні́чого покла́сти кому, у кого – хто-небудь зовсім не має чого їсти.

Заробітчани довго мовчали. Лук'ян, худий, сірий, злий, сказав: – Ви собі дома, може, хоч який сухар маєте, а нам і на зуб нічого покласти (П. Панч);

Ки́дати (кла́сти) / ки́нути (покла́сти) на зуб (на зу́би) див. ки́дати;

Кла́сти (вклада́ти) / покла́сти (вкла́сти, положи́ти) в домови́ну (в моги́лу, в я́му, в труну́ і т. ін.) див. кла́сти;

Кла́сти (нести́, прино́сити, склада́ти і т. ін.) / покла́сти (принести́, скла́сти і т. ін.) на ві́вта́р (на олта́р) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти в осно́ву див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти го́лову на пла́ху див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти до [своє́ї] кише́ні ([собі́] в кише́ню) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти на папі́р (на папе́рі) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти на се́бе хрест (хреста́, хрести́) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти під соки́ру див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти під сукно́ див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти поко́си (покі́с) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти тру́пом див. кла́сти;

Наклада́ти (кла́сти) / накла́сти (покла́сти) тавро́ (клеймо́, печа́ть, знак, відби́ток) див. наклада́ти;

(5) Нема́ чого́ в рот покла́сти – нічого їсти.

При панській власті [владі] нема чого у рот покласти (прислів'я);

(6) Покла́вши ру́ку на се́рце – щиро, відверто;

(7) Поклада́ти / покла́сти го́лову під соки́ру за (для) кого – що:

а) з повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь, стверджувати щось.

– Але що він [Селаброс] прямує до однієї матеріальності, я за це ладен хоч би й голову під сокиру покласти (І. Нечуй-Левицький);

б) бути готовим пожертвувати життям заради кого-небудь.

Для своєї дитини й голову під сокиру покладають, а то б мені ще не попіклуватися тобою (Марко Вовчок);

(8) Покла́сти в осно́ву – прийнявши щось за вихідне, основне, визначальне, керуватися ним;

(9) Покла́сти в се́рці (до се́рця) – запам'ятати що-небудь.

Ті малі кияни, які гасають на роликових самокатах київськими вулицями, нехай замисляться і покладуть до серця імена двох своїх товаришів, яким було разом не більше, ніж півтора десятка років (Ю. Яновський);

Покла́сти (кла́сти) в лі́жко див. кла́сти;

Покла́сти ла́пки див. ла́пка;

(10) Покла́сти (положи́ти) гнів на кого і без дод. – розсердитися, розгніватися на кого-небудь.

Перша схаменулась Ївга та до губернатора: – Не положіть.., ваше превосхо-дительство, .. гніву, що ми при вашому лиці так осмілились... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Кого було Василь Семенович “подарує” ласкою – той немов виросте .. А на кого .. гнів положить, – прямо хоч в ополонку... (Панас Мирний);

Я до тебе по-доброму, а ти так до мене? Як ти така, покладу гнів на тебе до самої смерті і на поріг до тебе не ступлю (С. Васильченко);

Не тільки люди, але й боги поклали гнів на вбогих пасинків села, у яких тільки й землі, що за нігтями (М. Стельмах);

(11) Покла́сти (положи́ти) край (кіне́ць) – покінчити з чимось, дійти до якого-небудь висновку; вирішити.

Андрій вирішив рятувати свою душу, що не знала спокою, й якось з тим Донцем покласти край (І. Багряний);

Вже з'їхалися й свідки, Щоб дати справі тій належний рішенець І чварам положить побажаний кінець (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

(12) Покла́сти на [оби́дві] лопа́тки кого – перемогти в дискусії, полеміці, суперечці кого-небудь.

Після натяку Башкуєва він просто не знав, що говорити, почуваючи, що його поклали на обидві лопатки (С. Добровольський);

(13) Покла́сти на пле́чі чиї, кому – поставити когось перед необхідністю виконання, здійснення чого-небудь;

(14) Покла́сти о́ко на кого – виявити свою увагу, симпатії до кого-небудь.

Та й Фанас раніше за інших .. поклав око на Бурлаївну, підбивав клинці, вторував свою стежку до грушки над балкою (М. Рудь);

Бо де ж є такий чоловік у Яблунівці, щоб на вродливу жінку, та не поклав свого ока (Є. Гуцало);

// намагатися привласнити що-небудь.

Губернатор поклав око на чуже зерно (з газ.);

(15) Покла́сти осно́ву чому, книжн. – створити те, що є вихідним, початковим, основним для чого-небудь.

Саме І. І. Срезневський поклав основу історичному вивченню російської мови в її зв'язку з іншими слов'янськими мовами, насамперед з українською і білоруською (із журн.);

(16) Покла́сти покло́ни (поклі́н):

а) низько вклонитися під час молитви.

Поклала три поклони перед образами, напилась свяченої води та й пішла на кладовище (І. Нечуй-Левицький);

б) низько вклонитися, віддаючи шану кому, чому-небудь.

Поклавши три доземних поклони, Олександр Васильович підвівся на ноги (С. Добровольський);

(17) Покла́сти поча́ток чому, у чому – виявитися, стати зачинателем у чому-небудь; розпочинати щось.

Політ Юрія Гагаріна у квітні 1961 року поклав початок практичному освоєнню людиною космічного простору (з газ.);

Зводячи стіни першого добротного будинку на центральній вулиці, Свирид Карпович поклав початок у відбудові рідного села, поруйнованого фашистами (з газ.);

(18) Покла́сти ру́ку на се́рце – щиро, відверто.

Поклавши руку на серце, давайте відразу скажемо, що виступ цей мав у собі від Дмитра Череди хіба що темперамент і стрімливість у читанні (П. Загребельний);

(19) Покла́сти хрест на се́бе, заст. – перехреститися.

Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест (М. Коцюбинський);

Розжо́вувати / розжува́ти і в рот (до ро́та, в ро́та) кла́сти / покла́сти (положи́ти) див. розжо́вувати;

Як Бог на ду́шу покладе́ див. Бог;

(20) Як (коли́) покладу́ть на ла́ву – як помре хто-небудь.

[Майстер:] Що ж тепер? Лежатимеш?.. [Дудар:] Га? Я лежатиму? (Підводиться). [Голос:] Мабуть, як на лаву покладуть, аж тоді... (І. Микитенко);

Як (мов, ні́би і т. ін.) у рот кладе́ (покладе́) див. кла́сти.

ПОКЛА́СТИ² див. поклада́ти.