1. Орфографічний словник української мови

покласти

покла́сти 1

дієслово доконаного виду

помістити; примусити лягти; виконати, зробити щось; призначити, визначити щось; вбити, знищити — розм.

покла́сти 2

дієслово доконаного виду

доручити щось комусь; витратити на щось

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покласти — I -аду, -адеш, док., перех. 1》 що. Помістити куди-небудь, розмістити десь. || Скласти що-небудь в одне місце, в певному порядку. || Припинити якесь заняття, відклавши вбік знаряддя, об'єкт дії і т. ін. || Внести на збереження (до ощадної каси, банку і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покласти — ПОКЛА́СТИ¹, аду́, аде́ш, док., що. 1. Помістити куди-небудь, розмістити десь. Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе (І. Нечуй-Левицький); Білий, в глибокій дрімоті, схилився старець, поклав на долоні зажурене чоло (М. Словник української мови у 20 томах
  3. покласти — Де не поклав, там не візьмеш. Чого не зробив, з того не скористаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. покласти — Ду, -деш, док., вульг. Полишити щось, демонстративно виявити свою зневагу. Он — і досі сидить собі, і взагалі нічого не втикає, поклавши на вашу ментальність (С. Жадан). ◇ лайл. Покласти болт, хуй, член. Словник сучасного українського сленгу
  5. покласти — (-аду, -адеш) док. 1. кого; крим. Убити. БСРЖ, 456; СЖЗ, 82; ЯБМ, 202. 2. що; крим. Відкинути щось. БСРЖ, 456; СЖЗ, 82. 3. на що; мол.; зневажл. Перестати цікавитись чимсь, перестати робити щось. Покласти на навчання. БСРЖ, 456; ПСУМС, 34. Словник жарґонної лексики української мови
  6. покласти — відда́ти (покла́сти) / віддава́ти (поклада́ти) (свою́) ду́шу. 1. за кого—що, заради кого—чого. Пожертвувати собою чи бути готовим померти заради кого-, чого-небудь. — Стережись, Василино! Колись згадаєш мої слова. Фразеологічний словник української мови
  7. покласти — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. покласти — Покла́сти, -кладу́, -кладе́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покласти — ПОКЛА́СТИ¹, аду́, аде́ш, док., перех. 1. що. Помістити куди-небудь, розмістити десь. Він сів коло дверей на кам’яних східцях і поклав шапку коло себе (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. покласти — Покласти, -ся см. покладати, -ся. Словник української мови Грінченка