поклепник
ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко.
Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поклепник — покле́пник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- поклепник — -а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поклепник — НАКЛЕ́ПНИК (той, хто створює або поширює наклеп), ОББРІ́ХУВАЧ розм., ПОКЛЕ́ПНИК рідко; ОБМО́ВНИК (той, хто створює або поширює несправедливі звинувачення); ІНСИНУА́ТОР книжн. Словник синонімів української мови
- поклепник — ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник. Словник української мови в 11 томах