1. Словник української мови в 11 томах

поклепник

ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поклепник — покле́пник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. поклепник — -а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поклепник — ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник. Словник української мови у 20 томах
  4. поклепник — НАКЛЕ́ПНИК (той, хто створює або поширює наклеп), ОББРІ́ХУВАЧ розм., ПОКЛЕ́ПНИК рідко; ОБМО́ВНИК (той, хто створює або поширює несправедливі звинувачення); ІНСИНУА́ТОР книжн. Словник синонімів української мови