поклопотатися

ПОКЛОПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, док.

1. Клопотатися (у 1 знач.) якийсь час.

– Робитимеш не для кого, як для себе; любо буде й поклопотатись (Марко Вовчок);

І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини (Панас Мирний).

2. про кого – що, за кого – що, також із спол. щоб. Виявити турботу, подбати про кого-, що-небудь.

– За мене, мамо, не клопочіться. Я сама за себе поклопочусь, – сказала Онися (І. Нечуй-Левицький);

Вони не поклопочуться за те, щоб усім було добре... Всяк за себе (Панас Мирний);

– Я піду зразу в економію, – мовив Данило, – а ти вже поклопочися про Пріську (Л. Яновська);

// за кого – що, перед ким, також із спол. щоб. Попросити за кого-небудь, домогтися влаштування якоїсь справи.

Добрі люди .. поклопоталися за бідну сироту, щоб узято її до сирітського дому (Б. Грінченко);

Пообіцяла [Ліда] поклопотатися перед директором, щоб він узяв Ганну помічницею їй, Ліді, в лимонарій (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me