покордоння
ПОКОРДО́ННЯ, я, с.
1. Кордон, межа.
Частина, в яку мене призначено на поповнення, стояла десь-то в Івангороді, на західному покордонні країни (Іван Ле).
2. Населення, що мешкає в прикордонній зоні.
І на завершення лютий Мугаммед Герай послав його [Назруллу] на спокутування своїх провин у загін до самого Зобар-Сохе, клятого виродка з албанського покордоння турків, осілого у Синоті (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me