покотом
ПО́КОТОМ, присл.
1. Один біля одного, без певного порядку.
На полу .. покотом лежали скулені од холоду троє дітей (С. Васильченко);
Спати полягали [подорожні] всі покотом на сіні у повітці (В. Гжицький).
2. розм. По всій поверхні, на всьому протязі, без перерви; суцільно.
Покотом лежали незаймані густі родючі ниви (Я. Качура);
Тихо поко́том лежало кругом многоцвітнеє поле (П. Тичина);
// Підряд, одного за одним.
Покотом же косило тоді дітей – з вулиці в вулицю (Є. Кротевич).
3. також із прийм. за, діал. Усі разом.
Вони так і заплакали покотом (Ю. Федькович);
Жінки, діти, чоловіки і старці, всі за покотом виринули з села, щоби не дати панові заняти [ зайняти] пасовиська (І. Франко).
4. розм., рідко. Котячись.
– То покотом, то поповзом, то підскоком таки якось доп'ялась [пані] до порога (Марко Вовчок).
Значення в інших словниках
- покотом — по́котом прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- покотом — пр., (лежати) суцільно, без перерви, по всій поверхні, один біля одного; (класти) підряд, поспіль, один при однім; (посувати) Р. котом. Словник синонімів Караванського
- покотом — присл. 1》 Один біля одного, без певного порядку. 2》 розм. По всій поверхні, на всьому протязі, без проміжків; суцільно. || Підряд, одного за одним. 3》 також із прийм. за, діал. Усі разом. 4》 розм., рідко. Котячись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покотом — (аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Фразеологічний словник української мови
- покотом — ПІДРЯ́Д (один за одним; без перерви); ПО́СПІЛЬ, ПОСЛІДО́ВНО, УРЯ́Д (ВРЯД), ЗРЯ́ДУ розм., ПО́КОТОМ розм., О́БРЯДНО діал., ПО́МІЖ діал. Шукала (Маруся) сухих дров, але мало знаходила: трафилося підряд кілька дощистих днів (Г. Словник синонімів української мови
- покотом — ПО́КОТОМ, присл. 1. Один біля одного, без певного порядку. На полу.. покотом лежали скулені од холоду троє дітей (Вас., І, 1959, 301); Спати полягали [подорожні] всі покотом на сіні у повітці (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 237). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
- покотом — Покотом нар. Вповалку. Троянці покотом лежали і на дозвіллі добре спали. Котл. Ен. III. 75. В гаю все покотом лежало. Шевч. 334. Словник української мови Грінченка